Ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.04.2015 у справі № 2а-11228/10/2670

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/9991/20850/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року

у справі № 2а-11228/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносистемз»

третя особа - ОСОБА_1

про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносистемз» (далі - відповідач), за участі третьої особи - ОСОБА_1 (даті - третя особа), про: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Техносистемз» від 26 жовтня 2009 року № 10731020000018026 через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; припинення юридичної особи ТОВ «Техносистемз» (з урахуванням заяви про уточнення предмету позову від 16 серпня 2010 року вих. № 6209/8/10-006).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2011 року було скасовано в частині відмови у задоволені позову щодо припинення юридичної особи, в цій частині винесено нову постанову, якою позов задоволено. Припинено юридичну особу ТОВ «Техносистемз». В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року в частині відмови у задоволені позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що в ході розгляду справи податковим органом не надано належних доказів існування будь-якої з обставин, з якими закон пов'язує можливість постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині припинення юридичної особи, виходив з того, що у громадянки ОСОБА_1 (яка значиться засновником ТОВ «Техносистемз») не було волевиявлення на створення вказаного товариства. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Техносистемз», суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковий орган не належить до кола осіб, визначених частиною 2 статті 110 Цивільного кодексу України, які мають право на звернення до суду з такими позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

При цьому зі змісту Прикінцевих положень розділу VIII цього ж Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 01 липня 2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відтак положення пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Абзацом 1 частини 2 статті 110 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на підставу позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації підприємства посилався на те, що: при створенні юридичної особи були порушені вимоги закону, які не можна усунути, а саме підприємство створено без волевиявлення засновник, який не має відношення до його фінансово-господарської діяльності.

За таких обставин, а також зважаючи на положення наведених вище правових норм, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не належить до кола осіб, визначених частиною 2 статті 110 Цивільного кодексу України, які мають право на звернення до суду з такими позовними вимогами.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Солом'янському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева

Судді:_____________________ А.М. Лосєв_____________________ Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
01.04.2015
ПІБ судді:
Бившева Л.І.
Реєстраційний № рішення
2а-11228/10/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги контролюючого органу, рішення апеляційного суду залишено в силі.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію