Ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015 у справі № 810/5664/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015р. м. Київ К/800/23138/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Тупікова Н.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014

у справі № 810/5664/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 №0001032201/851, №0001042201/852 та від 27.09.2013 №0001402201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Рік СВ - Прилад» за період з 01.01.2012 по 29.02.2012, ТОВ «Голден Брідж» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, ТОВ «Укрхімгруп» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, ФОП ОСОБА_3 за період з 01.02.2011 по 30.04.2011, ФОП ОСОБА_4 за періоди з 01.06.2011 по 31.07.2011 та з 01.09.2011 по 30.09.2011, ФОП ОСОБА_5 за період з 01.04.2010 по 30.06.2010 та 01.08.2010 по 31.10.2010.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 17.06.2013 №846/220/05509659, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 490 299,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, пп. 201.6, 201.7, 201.8 ст. 201 ПК України, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 66 653,00 грн. та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, всього в сумі 343 926,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 11.07.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0001032201/851, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 180,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 66 653,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 8 527,75 грн.);

- №0001042201/852, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 547 950,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 490 299,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 57 651,75 грн.).

Крім того, у зв'язку з частковим скасуванням рішенням ГУ Міндоходів у Київській області податкового повідомлення-рішення від 11.07.2013 №0001022201/853, відповідачем 27.09.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0001402201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі 310 899,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 101 938,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначених повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Рік СВ - Прилад», ТОВ «Голден Брідж», ТОВ «Укрхімгруп», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами, рахунками-фактури, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів  у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 та ухвалу  Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль       

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.04.2015
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
810/5664/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію