Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 у справі № 876/7703/13

Державний герб України

Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року Справа № 876/7703/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Клюби В.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Микитин І.В.,

представника позивача Греня Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду

від 15 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Гетьман»

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Гетьман» (далі - ТОВ НВП «Гетьман») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі - СДПІ) від 13.02.2013 року:

№ 000033100/2037 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74949,00 грн., з яких 49966,00 грн. за основним платежем та 24983,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 000023100/2036 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 2848585,24 грн., з яких 1898390,16 грн. за основним платежем та 949195,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі № 813/1451/13-а позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач СДПІ просив зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ НВП «Гетьман».

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ НВП «Гетьман» з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Побут і техніка» за жовтень 2012 року та правомірності віднесення до складу витрат господарських операцій при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Побут і техніка», за результатами якої складено акт перевірки від 22.01.2013 року № 35/31-00/31804036 та винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення, було встановлено таке.

Компанією «STAR TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED» в особі представника А.Р.Леня (який одночасно є директором ТОВ НВП «Гетьман»), діючого на підставі довіреності від 29.06.2011 року, та ТОВ «Сократ Систем» було укладено договір від 03.05.2012 року № 03/05/2012, згідно з яким компанією «STAR TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED» реалізовано ТОВ «Сократ Систем» товарно-матеріальні цінності. Відповідно до вантажних митних декларацій від 31.05.2012 року загальна фактурна та статистична вартість імпортованого товару становила 562536,26 грн., сплачений митним органам ТОВ «Сократ Систем» ПДВ становить 117593,84 грн.

ТОВ «Сократ Систем» виписано податкову накладну № 10 від 27.06.2012 року на загальну суму 5 990 730,00 грн., у тому числі ПДВ 998455,00 грн., на реалізацію ПП «Побут і техніка» вказаного товару.

Позивач і ПП «Побут і техніка» уклали договір № 01-06 від 01.06.2012 року, згідно з яким ПП «Побут і техніка» зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ НВП «Гетьман» товар згідно з специфікацією та накладними.

Хоча позивач стверджує, що цей договір було укладено на виконання попереднього договору від 24.04.2012 року між тими ж сторонами, однак при проведенні перевірки такого документу представлено не було і лише листом від 23.01.2013 року № 72 його було скеровано на адресу СДПІ.

ПП «Побут і техніка» 27.06.2012 року реалізовано позивачу дане обладнання вже за ціною 12 095 904,00 грн., у тому числі ПДВ 2 015 984,00 грн., зі складу ТОВ «Сократ Систем» у м. Львові по вул. Шевченка, 335, що підтверджується товарно-транспортними накладними наданими ТОВ «НВП «Гетьман» від 27.06.2012 року.

Позивачем суму ПДВ по податковій накладній № 1 від 27.06.2012 року в розмірі 2015984,00 грн. включено до податкового кредиту жовтня 2012 року, нараховано амортизацію на суму 251 997,99 грн. з відображенням у складі загальновиробничих витрат в III кварталі 2012 року податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Разом із тим, проведеним аналізом задекларованих та сплачених сум контрагента позивача встановлено, що ПП «Побут і техніка» у 2012 році сплачено до бюджету ПДВ в сумі 1381,00 грн., а податок на прибуток не нараховувався та не сплачувався.

З огляду на викладене апелянт наполягає на встановлення перевіркою придбання позивачем в особі генерального директора Леня А.Р. електричного технологічного обладнання, який був обізнаний з його реальною вартістю, через двох суб'єктів господарської діяльності (ТОВ «Сократ Систем», ПП «Побут і техніка») для безпідставного збільшення вартості обладнання з метою завищення податкового кредиту та валових витрат, що призвело до заниження ПДВ та податку на прибуток ТОВ НВП «Гетьман».

Відтак апелянт наполягає на тому, що ТОВ НВП «Гетьман» при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Побут і техніка» порушено:

пп. 14.1.71, пп. 14.1.159, пп. 14.1.202, п.14.1 ст. 14, пп. 153.2.1, пп. 153.2.2. пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153, пп. 138.8.5, п.138.8, п.138.10 ст. 138, пп. 139.1.9, п.139.1 ст. 139, п.144.1 ст. 144. п.145.1 ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п.146.7, п.146.8 статті 146 ПК;

пп. 1.20.6, пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з 01.06.2012 року по 31.10.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість поданої апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та ПП «Побут і техніка» 24.04.2012 року було укладено попередній договір, за яким ТОВ НВП «Гетьман», в особі директора Греня Т.Я. (сторона - 1) та ПП «Побут і техніка», в особі директора Матвіїва А.Р. (сторона - 2) зобов'язались до 24.06.2012 року укласти договір купівлі продажу обладнання, вузлів, агрегатів, необхідні для укомплектування лінії для розливу горілки виробничою потужністю 8000 пляшок в годину на умовах, встановлених цим попереднім договором (а.с.82-83).

01.06.2012 року був укладений договір поставки за № 01-06 між ПП «Побут і техніка», як постачальника, та ТОВ НВП «Гетьман», як покупця. Предметом поставки є автоматична ротаційна етикетувальна установка моделі МАК-312PUA2L2 UGIUCE; автоматичний моноблок розливу і закупорювання пляшок моделі SILVER 36/40/6 KAM MA PK V/8 EURO-VA; автоматичний моноблок роздачі і установки капсул модель PRISMA 80 Т; тунель для осушування; автоматична ротаційна бракеражна установка моделі FM30; транспортер пляшок (відкритий) довжиною 29 м.

Цей договір поставки був укладений на виконання попереднього договору від 24.04.2012 року, який передбачав суттєві умови основного договору, а саме: обладнання, вузли та агрегати необхідні для доукомплектування лінії по розливу горілки, виробничою потужністю 8000 пляшок в годину (для базової ємності 0,5 л.) за ціною не більше 12 500 000,00 грн. Ціна додаткового обладнання може змінюватись лише у зв'язку з уточненням відповідних характеристик; оплата за додаткове обладнання повинна бути проведена в термін не більше 45 днів з дати поставки; поставка додаткового обладнання повинна здійснюватись на умовах DDU згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2000» по адресі: вул. Волинська 10А, м. Львів, Україна, 79024; термін поставки додаткового обладнання встановлено до 24.06.2012 року.

Конкретний перелік обладнання та його вартість було визначено специфікацією № 1 до договору поставки № 01-06 від 01.06.2012 року. Згідно із специфікацією № 1 до договору поставки № 01-06 від 01.06.2012 року та самим договором загальна вартість обладнання складає 12 095 904,00 грн., в тому числі ПДВ 2 015 984,00 грн.

Поставка була оформлена видатковою накладною № РН-6-27001 від 27.06.2012 року на загальну суму 12 095 904,00 грн., в тому числі ПДВ 2 015 984,00 грн.; податковою накладною № 1 від 27.01.2012 року на загальну суму 12 095 904,00 грн., в тому числі ПДВ 2 015 984,00 грн. (а.с.44-45).

Транспортування обладнання здійснювалось згідно з товарно-транспортною накладною від 27.06.2012 року (перевізник ТОВ «Меркурій - Україна», державний номерний знак автомобіля НОМЕР_1, державний номерний знак причепа - НОМЕР_3, водій ОСОБА_4) та товарно-транспортною накладною від 27.06.2012 року (перевізник ТзОВ «Меркурій - Україна», державний номерний знак автомобіля НОМЕР_2, державний номерний знак причепа - НОМЕР_4, водій ОСОБА_5) (а.с.46-47).

Позивачем представлені також Сертифікати відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації УкрСЕПРО органом з сертифікації ОС «Міжнародні стандарти і системи», а саме: сертифікат відповідності Серії ВВ, зареєстрований в Реєстрі за № UA1.066.0092862-12 з терміном дії з 13.06.2012 до 12.06.2013 року, сертифікат відповідності Серії ВВ, зареєстрований в Реєстрі за № UА 1.066.0092540-12 з терміном дії з 13.06.2012 до 12.06.2013 року та сертифікат відповідності Серії ВВ, зареєстрований в Реєстрі за № UA1.066.0092806-12 з терміном дії з 13.06.2012 до 12.06.2013 року.(ас.48-50).

Оплата поставленого обладнання була проведена шляхом видачі простого векселя серії 1885194 на загальну суму 12 095 904,00 грн.( акт прийому-передачі простого векселя від 31.07.2012 року). У подальшому, простий вексель пред'явлено до оплати векселедержателем ТОВ «Електрофест» (актом прийому-передачі цінних паперів до погашення від 25.12.2012 року). Оплата, здійснена позивачем станом на 22.03.2013 року, складає 11 203 129,00 грн.

Відповідно до акту перевірки у СДПІ від 22.01.2013 року вказані податкова та видаткова накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідав встановленому чинним законодавством. Крім того, податковим органом визнано, що позивачем задекларовано отримання від ПП «Побут і техніка» податкових накладних в червні 2012 року на загальну суму ПДВ 2 015 984,00 грн. При цьому згідно з даними Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сума задекларованого податкового зобов'язання по ПДВ ПП «Побут і техніка» - 2 015 984,00 грн., тобто розбіжність відсутня.

Судом було встановлено, що відповідачем у порушення пп. 1.20.8. п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не було здійснено процедуру визначення звичайної ціни, акт перевірки не містить обґрунтування рівня звичайної ціни, здійсненого у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому оскільки Леньо А.Р. був обраний на посаду генерального директора ТОВ НВП «Гетьман» з 18.05.2012 року (Протокол № 4 від 15.05.2012 року, наказ № 207 від 18.05.2012 року «Про призначення генерального директора» (а.с.62-63), а 24.04.2012 року позивачем в особі директора Греня Т.Я. було укладено попередній договір з ПП «Побут і техніка», який передбачав умови основного договору, то Леньо А.Р. на час виникнення договірних відносин ТОВ НВП «Гетьман» з ПП «Побут і техніка» не мав ніякого відношення до позивача і з урахуванням вимог пп. 14.171, пп. 14.1.159 п.14.1. ст. 14 ПК та пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутні підстави для застосування поняття «пов'язана особа» до господарської операції між ТОВ НВП «Гетьман» та ПП «Побут і техніка» по договору поставки № 01-06 від 01.06.2013 року.

Тому, оскільки відсутні правові підстави для застосування реалізаційної ціни по договору поставки № 01-06 від 01.06.2013 року як звичайної, ТОВ НВП «Гетьман» та ПП «Побут і Техніка» встановлено ціну обладнання у відповідності до вимог чинного законодавства України щодо відображення такої вартості в податковому обліку, то з урахуванням пп. 138.8 та 138.8.5ПК України позивачем правомірно було включено до складу валових витрат суму амортизаційних відрахувань по обладнанню, отриманого від ПП «Побут і техніка» згідно з договором поставки № 01-06 від 01.06.2012 року.

Стосовно твердження відповідача про те, що ТОВ НВП «Гетьман» завідомо здійснило придбання електричного обладнання через двох суб'єктів господарської діяльності (ТОВ «Сократ Систем», ПП «Побут і техніка») для безпідставного збільшення вартості обладнання з метою завищення податкового кредиту та валових витрат суд першої інстанції виходив із того, що відповідних доказів СДПІ не представлено та про їх існування не повідомлено, а отже такі висновки суперечать п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 та ст. 83 ПК.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Як безспірно встановлено судом, підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлено-рішень відповідача є висновки документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП «Гетьман» з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Побут і техніка» за жовтень 2012 року та правомірності віднесення до складу витрат господарських операцій при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Побут і техніка», за результатами якої складено акт перевірки від 22.01.2013 року № 35/31-00/31804036.

Податковий орган наполягає на встановленні у ході вказаної перевірки порушення ТОВ НВП «Гетьман» при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Побут і техніка»:

пп. 14.1.71, пп. 14.1.159, пп. 14.1.202, п.14.1 ст. 14, пп. 153.2.1, пп. 153.2.2. пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153, пп. 138.8.5, п.138.8, п.138.10 ст. 138, пп. 139.1.9, п.139.1 ст. 139, п.144.1 ст. 144. п.145.1 ст. 145, п. 146.2, п.146.3, п.146.7, п.146.8 статті 146 ПК;

пп. 1.20.6, пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з 01.06.2012 року по 31.10.2012 року.

Суть вказаного публічно-правового спору зводиться до того, що на переконання податкового органу ТОВ НВП «Гетьман» в особі генерального директора Леня А.Р. було здійснено придбання електричного технологічного обладнання у пов'язаної особи через двох суб'єктів господарської діяльності (ТОВ «Сократ Систем», ПП «Побут і техніка») для безпідставного збільшення вартості обладнання з метою завищення податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до пп. 14.1.202 п.14.1 ст. 14 ПК продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з пп. 14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК звичайною ціною є це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Виходячи з часу виникнення спірних правовідносин при визначенні поняття «звичайна ціна» слід виходити із п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. Додатково, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на такі товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

За правилами пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК під поняттям пов'язаних осіб слід розуміти юридичних та/або фізичних осіб, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають одній з наступних ознак: - юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; - фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; - посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; - платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку розуміється: - володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; - вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Згідно пп. 153.2.1. п.153.2 ст. 153 ПК дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпунктом 153.2.2. п.153.2 ст. 153 ПК передбачає, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Не включаються до складу витрат витрати на оплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку оплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу витрат підлягає фактична сума оплати, але не більша, ніж сума, розрахована за звичайними цінами. (пп. 153.2.6. п.153.2 ст. 153 ПК).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні правові підстави для висновку про придбання ТОВ НВП «Гетьман» електричного технологічного обладнання у пов'язаної особи, оскільки Леньо А.Р. був обраний на посаду генерального директора ТОВ НВП «Гетьман» з 18.05.2012 року і на час укладення позивачем в особі директора Греня Т.Я. 24.04.2012 року попереднього договору з ПП «Побут і техніка», який передбачав умови основного договору, не мав жодного відношення до ТОВ НВП «Гетьман».

При цьому апеляційний суд не вбачає правових підстав для неврахування СДПІ попереднього договору від 24.02.2012 року при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням приписів ч. 2 п 44.6 ст. 44 ПК, оскільки такий на адресу відповідача надіслано листом від 23.01.2013 року № 72, що не заперечується відповідачем.

Додатково апеляційний суд звертає увагу на те, що податковим органом у порушення пп. 1.20.8. п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не було здійснено встановлену процедуру визначення звичайної ціни і акт перевірки від 22.01.2013 року № 35/31-00/31804036 не містить обґрунтування рівня звичайної ціни, здійсненого у відповідності до вимог вказаного

Окрім того, згідно з п.138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У відповідності до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Тому апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що за відсутності правових підстави для застосування реалізаційної ціни по договору поставки № 0-06 від 01.06.2013 року між ТОВ НВП «Гетьман» та ПП «Побут і Техніка» позивачем правомірно було включено до складу валових витрат суму амортизаційних відрахувань по обладнанню, отриманому за вказаним договором.

Висновки СДПІ про завідоме придбання ТОВ НВП «Гетьман» електричного обладнання через двох суб'єктів господарської діяльності для безпідставного збільшення вартості обладнання з метою завищення податкового кредиту та валових витрат, на переконання апеляційного суду, базуються лише на припущеннях контролюючого органу і не підтверджені належними доказами, а отже не відповідають приписам ст. 83 ПК.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі №813/1451/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 14 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
11.11.2013
Реєстраційний № рішення
№ 876/7703/13
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Суд апеляційної інстанції залишив без задоволення апеляційну скаргу контролюючого органу, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Подальше оскарження
Рішення апеляційного суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію