Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі №876/5630/14
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р. Справа № 876/5630/14 м. Львів

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Чабана О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду

від 14 травня 2014 року у адміністративній справі

№ 813/2607/14

за позовом Приватного нотаріуса ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватний нотаріус ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2014 року №0001711701.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області від 14.03.2014р. №0001711701. Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного нотаріуса ОСОБА_1 182,70 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постаново суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм Податкового кодексу України та зазначає, що оскільки при видачі свідоцтва про право на спадщину або посвідчення договорів дарування на користь фізичної особи - резидента нотаріуси виконують функції податкового агента лише в частині надання інформації контролюючим органам і не зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету з доходу у вигляді вартості успадкованого майна, тому у ф. 1ДФ необхідно заповнити графи 1, 2, 5 та За. У зазначених графах відображається: порядковий номер, реєстраційний номери облікової картки, ознака доходу, та (за наявності) сума доходу, отриманого платником внаслідок прийняття ним спадщини (подарунка). Вважає, що у податковому розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку слід включати інформацію про вищевказані нотаріальні дії. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач проти апеляційної скарги заперечила, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 18.02.2014 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку з питань неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку за ІІІ квартал 2013 року, ІV квартал 2013 року, за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки №000055/13-05-17-01/НОМЕР_1 від 18.02.2014 року.

Перевіркою встановлено неподання платником та неподання у повному обсязі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ квартал 2013 року, ІV квартал 2013 року.

Позивач не погодився з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, оскаржив висновки акта в адміністративному порядку.

Податковим органом 11.03.2014 року розглянуто заперечення на акт камеральної перевірки та у його задоволенні відмовлено.

14.03.2014 року на відповідачем на підставі вказаного вище акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001711701, яким за порушення п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 2040 грн., у тому числі за основним платежем 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2040 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що приватний нотаріус при посвідченні договорів купівлі - продажу, дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину не виступає ні платником податків, ні податковим агентом, то подання інформації не може вважатися податковою звітністю, а відповідно неподання, подання не в повному обсязі такої інформації не може тягнути за собою жодної відповідальності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції. вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є приватним нотаріусом та відповідно до підп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України є самозайнятою особою-платником податку, яка провадить незалежну професійну діяльність, а також використовує найману працю фізичних осіб.

Позивач подав до податкового органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (ф.1ДФ) за ІІІ квартал 2013 року. Отримання податковим органом вказаного податкового розрахунку підтверджується квитанцією №2 від 08.11.2013 року. Податковий розрахунок за ІV квартал 2013 року позивачем не подавався у зв'язку з відсутністю у четвертому кварталі 2013 року найманих працівників.

Відповідно до п.п. 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) , самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкового розрахунку передбачена п. 119.2. ст. 119 ПК України, а саме: неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1 020 гривень.

Таким чином, зобов'язання нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення обов'язків, встановлених Кодексом, поширюється на осіб, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, в тому числі тих самозайнятих осіб, які нараховують (виплачують, надають) доходи фізичним особам.

Відповідно до п. 172.4. ст. 172, п. 173.4. ст. 173, п. 174.4. ст. 174 розділу IV ПК України на приватних нотаріусів покладено обов'язок щоквартально подавати до органу державної податкової служби за місцем розташування свого робочого місця інформацію про посвідчені ним договори щодо проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна між фізичними особами та продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами) цього договору, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого податку, а також інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому вказаним розділом Кодексу для податкового розрахунку.

Зі змісту п.174.4 ст.174 ПК України інформація, яку повинен подавати нотаріус до державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Позивачем така інформація подавалася податковому органу за третій та четвертий квартали 2013 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями такої інформації.

Не будучи податковим агентом, позивач при поданні до податкового органу інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування, договорів купівлі-продажу (міни), договорів з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна між фізичними особами, повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені ПК України.

Зазначену інформацію позивачем подано до податкового органу з метою виконання обов'язку приватного нотаріуса щодо подання інформації про посвідчені договори, яка за своїм змістом не є податковою звітністю в розумінні ст. 46 ПК України, а не податкового агента, у зв'язку із чим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040 грн. за несвоєчасне подання податкового розрахунку, передбачених підп. 119.2 статті 119 ПК України, як до особи, яка має статус податкового агента, є неправомірним.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001711701 від 14.03.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у адміністративній справі №813/2607/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний В.М. Каралюс

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
10.07.2014
ПІБ судді:
Матковська З.М.
Реєстраційний № рішення
876/5630/14
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Апеляційна скарга не задоволена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
У відкритті касаційного провадження відмовлено.
Замовити персональну презентацію