Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у справі № 826/7859/14
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

Справа: № 826/7859/14     

 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді  - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комтел Системи Мовлення»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2014 року

у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комтел Системи Мовлення»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальність «Комтел Системи Мовлення» (далі - Позивач, ТОВ «Комтел Системи Мовлення») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014 року №0000492201 та №0000482201, а також від 18.04.2014 року №0005932203 та №0005942203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ТОВ «Комтел Системи Мовлення» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у листопаді - грудні 2013 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Комтел Системи Мовлення» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, п. п. 198.1, 198.2., 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податкок на додану вартість", внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року на суму 995 742,00 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 978 710,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 12.12.2013 року №2291/2201/33833100. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 17.01.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000492201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 719 409,00 грн., у тому числі за основним платежем - 719 406,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 3,00 грн.; №0000482201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 555 846,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 244 677,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 311 169,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.03.2014 року №2576/10/26-15-10-06-15 було частково задоволено скаргу ТОВ «Комтел Системи Мовлення» - скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000492201 в частині штрафних (фінансових) на суму 2, 00 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000482201 в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 224 813,00 грн.

У зв'язку з викладеним ДПІ у Шевченківському районі 18.04.2014 року винесені нові податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0005932203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 331 033,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 244 677,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 86 356,00 грн.; форми «Р» №0005942203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 719 407,00 грн., у тому числі за основним платежем - 719 406,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив наступне.

Між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Промпостачобладнання» (Постачальник) укладено договір поставки від 04.03.2011 року №0403, за умовами якого Постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність Покупцю товар, визначений згідно п. 1.2 цього Договору, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Пунктом 1.2 вказаного Договору передбачено, що конкретні найменування товару, його номенклатура, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару визначаються специфікаціями, складними сторонами у порядку, встановленому цим Договором, які є невід'ємною частиною Договору.

На переконання Позивача, факт виконання зобов'язань за вказаним Договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (т. 1 а.с. 107), видаткової накладної (т. 1 а.с. 112), товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 113-116), банківської виписки та платіжних доручень (т. 1 а.с. 189-204).

Крім того, між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Промпостачобладнання» (Продавець) укладено договір поставки товару від 01.02.2011 року №7, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар у відповідності з умовами даного Договору, а Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаних в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, або відповідно рахунку-фактури.

На думку ТОВ «Комтел Системи Мовлення», факт виконання зазначеного Договору підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (т. 1 а.с. 108), видаткової накладної (т. 1 а.с. 109), товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 110-111), рахунку (т. 1 а.с. 188), банківської виписки та платіжного доручення (т. 1 а.с. 185-187).

Крім того, як вбачається з наявних у справі документів, на виконання договору купівлі-продажу від 01.11.2010 року №0111-1, укладеного між ТОВ «Денвік» та ТОВ «Комтел Системи Мовлення», копія якого відсутня у матеріалах справи, ТОВ «Денвік» поставило Позивачу ряд товарів, про що, на думку Апелянта, свідчать наявні у матеріалах справи копії: податкових накладних (т. 1 а.с. 117, 118), видаткових накладних (т. 1 а.с. 119, 122), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 120-121, 123-124), рахунків (т. 1 а.с. 218, 219), банківських виписок і доручень (т. 1 а.с. 205-217), а також векселю (т. 1 а.с. 220).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, вироку суду, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та не підтверджують факту отримання Позивачем товарів, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 44, 138, 139, 198, 201 ПК України, ст. ст. 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «Денвік», які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результати господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки матеріали справи не містять, зокрема, договору купівлі-продажу від 24.03.2011 року №2403, укладеного між ТОВ «Промпостачобладнання» та Позивачем; договору купівлі-продажу від 01.11.2010 року №0111-1, укладеного між ТОВ «Денвік» та Позивачем; документів, що підтверджують виконання договорів з ТОВ «Промпостачобладнання» від 01.02.2011 року №7 та від 04.03.2011 року №0403.

Крім іншого, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, зокрема, копії журналу реєстрації довіреностей. З огляду на викладене судова колегія критично оцінює наявні у матеріалах справи докази використання Позивачем у власній господарській діяльності отриманого від ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «Денвік» товару (т. 1 а.с. 222-250; т. 2 а.с. 1-198), оскільки ними не підтверджується використання саме придбаного у вказаних контрагентів обладнання.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Комтел Системи Мовлення» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «Денвік».

Крім того, посилання Апелянта на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000492201 та №0000482201 Відповідачем не вважаються відкликаними, судова колегія оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відтак, на думку колегії суддів, направлення Відповідачем на адресу Позивача податкових повідомлень-рішень від 18.04.2014 року №0005932203 та №0005942203 свідчить про вручення останніх платнику податків.

Згідно пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

При цьому відповідно до п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 року належним чином вручені платнику податків, податкові повідомлення-рішення від 17.01.2014 року з огляду на вимоги пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України вважаються відкликаним. З огляду на викладене позовні вимоги у вказаній частині є необґрунтованими в силу того, що не можна скасувати акт індивідуальної дії, який втратив чинність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим  доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія  суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -  

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комтел Системи Мовлення» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комтел Системи Мовлення» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.09.2014
ПІБ судді:
Степанюк А.Г.
Реєстраційний № рішення
826/7859/14
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Апеляційна скарга платника податків була залишена без задоволення, а постанова окружного адміністративного суду - без змін.  
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду платником податків не оскаржувалося. 
Замовити персональну презентацію