Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі № 810/285/15

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Київ Справа: № 810/285/15

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду

від 30 березня 2015 року

у справі за позовом приватного підприємства «Ретайл»

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ПП «Ретайл» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації ПП «Ретайл» з ПДВ за листопад 2014 р. вх. №1400048332 від 19.12.2014 р. та визнання цієї податкової декларації такою, що податна у день її фактичного отримання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.12.2014 р. позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 р. вх. №1400048332 від 19.12.2014 р. з додатками.

Зазначена декларація була подана ПП «Ретайл» особисто та прийнята відповідачем, про що свідчить відмітка на декларації.

Разом з тим, згідно листа №202/10/15-2 від 19.12.2014 р. податковий орган повідомив, що декларації надано статус неподаткової звітності, в зв'язку з тим, що вона була заповнена з порушеннями ст.48 Податкового кодексу України та «Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ», затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.13р. №678 зі змінами та доповненнями, а саме:

- податкова звітність була підписана особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), але відповідні документи про призначення головного бухгалтера до ДПІ не надходили відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів від 09.12.11 № 1588;

- в додатку 8 до податкової декларації з ПДВ не вказано на скількох аркушах додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/ послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/ послуг, що є порушенням п. п. 201.10 п. 201 розділу V Податкового кодексу України;

- відсутня відмітка щодо подання до декларації копії записів у реєстрах виданих та отриманих ПН в електронному вигляді, чим порушено п. 13 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ №678 від 13.11.13р.

- в полі 6 вступної частини декларації була зазначена податкова адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд.4, але відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» 10.12.2014 року на підставі довідки №5225/10-13-07-01-14 від 05.12.2014 року про не встановлення місцезнаходження платника податків (додатку 2 до Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків) , було направлено начальнику відділу державної реєстрації Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, на виконання розділу XII Порядку обліку платників податків і зборів , затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 09.12.11 № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.11 за № 1562/20300 ДПІ у Києво-Святошинському районі ДПС, повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням (місце проживання) за формою № 18-ОПП, для відпрацювання та внесення до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. В зв'язку з тим, що станом на 19.12.2014 року до ДПІ не надходили відомості щодо підтвердження реєстраційних даних, або внесення інформації щодо проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження відповідно до ст.66 ПКУ інформація в полі 6 вступної частини не є достовірною.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкова декларація подана у відповідності до вимог Податкового кодексу України, з дотриманням вимог та зазначенням усіх необхідних реквізитів, які передбачені ст.ст. 48 та 49 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України(особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку) .

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення усіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку) ; повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно положень пунктів 48.5, 48.6, 48.7 статті 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана:

- керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку;

- фізичною особою - платником податків або його законним представником;

- особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

У даному випадку, обставини справи свідчать про те, що Декларація з ПДВ за листопад 2014 року містить усі необхідні реквізити, які передбачені п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, що не спростовано апелянтом, а відтак відмова податкового органу у прийнятті декларації з тих підстав, що декларація не відповідає вимогам «Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ», затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.13р. №678 є протиправною.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Втім, податковим органом у листі від 19.12.14 року № 202/10/15-2 не зазначив, у чому саме полягає невідповідність поданої позивачем декларації, тоді як такі підстави відповідач вказав лише у своїх запереченнях поданих під час розгляду справи у суді.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що декларація не підписана особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку, з огляду на те, що відповідні документи про призначення головного бухгалтера до ДПІ не надходили відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів від 09.12.11 № 1588.

Так, як встановлено судом першої інстанції, особою відповідальною за ведення бухгалтерського і податкового обліку на підприємстві є головний бухгалтер ОСОБА_2 відповідно до наказу №04-14 від 08.09.2014 р. про призначення головного бухгалтера, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, даним головним бухгалтером підприємства податкова звітність підписується з вересня 2014 року, подається і приймається відповідачем, що підтверджується квитанцією про прийняття звітності.

Матеріали справи також містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якого місцезнаходження юридичної особи - ПП "Ретайл" вказано: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, будинок 4.

Також, на 5 аркуші витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначено всі реєстраційні дії щодо підприємства з моменту утворення. З даного витягу вбачається, що в ЄДР ніколи не вносився запис про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Додатково на підтвердження місцезнаходження позивач надає копію договору оренди №01081465 від 01.09.2014 р., копії актів виконаних робіт про надання послуг оренди №01081465/2-01/01 від 31.01.2015 р. та копії платіжних доручень про оплату зазначеної оренди №174 від 06.01.2015 р. №160 від 31.10.2014 р., №166 від 04.12.2014 р.

Відтак доводи апелянта про відсутність підприємства за місцезнаходженням не відповідають дійсності.

Щодо відсутності відмітки про подання разом із декларацією додатку 8, колегія суддів зазначає, що такі документи фактично були подані позивачем разом з декларацією, що податковим органом не заперечується. Сама по собі обставина відсутності відмітки у податковій декларації не є самостійною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, та, як суб'єкт владних повноважень - не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А. Федотов І.В.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.05.2015
ПІБ судді:
Оксененко О.М.
Реєстраційний № рішення
№ 810/285/15
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Апеляційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Подальше оскарження
Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Замовити персональну презентацію