Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 у справі № 2а-2552/10/2570
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

     16 вересня 2014 року Справа: №   2а-2552/10/2570 м. Київ                                

Головуючий у 1-й інстанції:   Кашпур О.В.                                                                                                         

Суддя-доповідач:  Файдюк В.В.                                                                                     

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів:Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду

від 18 липня 2014 року

у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання нечинним  та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Чернігові 26 вересня 2008 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3, поданої за червень 2008 року ( дата реєстрації в податковому органі - 16 липня 2008 року вх. №89936) За результатами перевірки складено Акт від 26 вересня 2008 року № 552/17-419/НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині включення до податкового кредиту податкових накладних, які були виписані суб'єктом господарської діяльності, який не є платником ПДВ. А саме, постачальником позивача АОЗТ "АФТ" в червні 2008 року, відповідно до наданих документів, здійснено виписку податкової накладної №56 від 19 червня 2008 року на суму ПДВ 5 700,50 грн. чим порушено пп. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем було завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 5 701,00 грн.

На підставі акта перевірки № 552/17-419/НОМЕР_1 від 26 вересня 2008 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0004841740/0 від 20 жовтня 2008 року, яким ФОП ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 5 986,05 грн., з яких основний платіж складає 5 701, 00 грн. та 285,05 грн. штрафних (фінансових ) санкцій.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 01 липня 1998 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.

Позивачем здійснено придбання у АОЗТ «АФТ» товару (автомобільної хімії) відповідно до видаткової накладної № РН-0000010 від 19 червня 2008 року. Позивачем оплачено товар, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

На суму податкового зобов'язання АОЗТ «АФТ» виписано податкову накладну № 56 від 19 червня 2008 року на загальну суму 34 203,00 грн. в тому числі ПДВ 5 700,00 грн.

В податковому повідомленні-рішенні № 0004841740/0 від 20 жовтня 2008 року зазначено, що ФОП ОСОБА_3 нараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 986,05 грн. з них 2 701,00 грн. - основного платежу та 285,05 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, тоді як в корінці податкового повідомлення-рішення зазначено, що позивачу нараховано суму податкового зобов'язання в розмірі 2 986,05 грн., з них 5 701,00 грн. - основного платежу та 285,05 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. ДПІ в м. Чернігові було надано витяг з облікової картки платника податку ФОП ОСОБА_3, відповідно до якого сума заборгованості позивача з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням № 0004841740/0 складає 5 986,05 грн., з них 5 701,00 грн. - основного платежу та 285,05 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суму податку на додану вартість за податкової накладною № 56 від 19 червня 2008 року ФОП ОСОБА_3 в розмірі 5 700,00 грн. було включено до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за червень 2008 року.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За приписами п.п. 7.5.1. п.7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Перевіркою встановлено, що на підтвердження повноважень контрагента на виписування податкових накладних позивачем отримано копію свідоцтва № 36748092 про реєстрацію АОЗТ «АФТ» в якості платника податку на додану вартість.

Згідно п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01 жовтня 2000 року, свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи Державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач посилається на те, що АОЗТ "АФТ" не є платником ПДВ та наполягає на тому, що на момент вчинення правочину з позивачем АОЗТ "АФТ" не був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, а тому не мало права на видачу податкових накладних.

На запит ДПІ в м. Чернігові № 4961/7/25-01-10-12 від 27 червня 2014 року про надання документально підтвердженої інформації про відсутність реєстрації платником податку на додану вартість АОЗТ «АФТ» на момент складання спірної податкової накладної № 56 від 19 жовтня 2008 року, відповідачем отримано відповідь № 1745/7/26-59-18-05-22 від 14 липня 2014 року, відповідно до якої АОЗТ «АФТ» на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Мін доходів не перебуває.

Між тим, відповідачем не було надано суду належних доказів того, що реєстрацію платника податку на додану вартість АОЗТ «АФТ» анульовано, не надано копію рішення суду про скасування реєстрації платника ПДВ, не надано письмового повідомлення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва, в якій контрагент позивача перебував на податковому обліку про анулювання реєстрації платника ПДВ АОЗТ «АФТ», а лише повідомлено про те, що АОЗТ «АФТ» не перебуває на податковому обліку в цій інспекції.

Також відповідачем не було надано доказів визнання судом недійсним свідоцтва платника податку АОЗТ "АФТ"№ та інших реєстраційних документів підприємства. Не надано витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням запису про припинення АОЗТ "АФТ" як юридичної особи.

Крім того, судом встановлено, що позивачем вчинено всі необхідні заходи щодо перевірки правового статусу постачальника, зокрема, отримано копію свідоцтва платника ПДВ АОЗТ «АФТ».

Отже, оскільки в чинному податковому законодавстві відсутній обов'язок отримувача податкової накладної перевіряти наявність чи відсутність реєстрації контрагента як платника податку на додану вартість, позивачем не було порушено норми законодавства, наведені в акті перевірки.

Таким чином, відповідач без достатніх на те правових відстав, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відмовив у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, чим порушив право платника податку на отримання та використання такого.

Тобто правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.                                                                                                                   

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В., Мєзєнцев Є.І.                                                          

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
15.09.2014
ПІБ судді:
Файдюк В.В.
Реєстраційний № рішення
2а-2552/10/2570
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Подальше оскарження
У задоволенні касаційної скарги відмовлено
Замовити персональну презентацію