Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі № 810/7146/13-а

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ Справа: №   810/7146/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом ОСОБА_3

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 №0001481720/2635.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що при винесенні спірного рішення відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

З таким висновком суду не можна не погодитись.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік, за підсумками якої складено акт від 06.12.2012 №1836/172/НОМЕР_1 та виявлено порушення пп. 164.12 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 34050,20 грн.

Із акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за результатами опрацювання наявної в нього податкової інформації (у тому числі наданої позивачем) про отримання від громадянина ОСОБА_4 у лютому та квітні 2011 року грошових коштів у 127200,00 грн та 9500,00 доларів США (75620,00 грн за офіційним курсом НБУ на дату отримання) відповідно. При цьому, контролюючим органом враховано, що позивачем не подавалась податкова декларація про майновий стан і доходи за 2011 рік.

За результатами даної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 №0001481720/2635, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі на суму 42552,75 грн, з них 34050,20 грн - за основним платежем, 8512,55 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулась у суд.

Вирішуючи адміністративну справу, суд першої інстанції виходив із того, що отримані позивачем від ОСОБА_4 у 2011 році кошти включаються до оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб та відносяться до бази оподаткування цим податком.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія зважає на наступне.

Конституцією України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України.

Згідно пункту 6.1 статті 6 та підпункту 9.1.2 пункту 9 статті 9 цього Кодексу податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.

Відповідно до пункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України до платників податку на доходи фізичних осіб належать, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно пункту 163.1 статті 163 цього Кодексу об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Положеннями підпунктів 164.1.2, 164.1.3 пункту 164.1 статті 165 вказаного Кодексу передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (пункт 164.3 статті 164 ПК України).

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (пункт 164.4 статті 164 Кодексу).

Доходи, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені пунктом 164.2 цього Кодексу.

У підпунктах 164.2.1 - 164.2.17 цього пункту (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перелічено конкретні види доходів, умови їх отримання, у тому числі межі сум доходів, що включаються до складу оподатковуваного доходу, а підпунктом 164.2.18 передбачено також обов'язковість оподаткування інших доходів (крім зазначених у статті 165 цього Кодексу).

Аналіз приведених норми свідчить на користь висновку, що перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, не є вичерпним, і обмежується лише доходами, визначеними статтею 165 Податкового кодексу України.

Так, приписами статті 165 Податкового кодексу України визначено перелік доходів платника податків, які не включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Крім того, наведена норма містить застереження у підпункті 165.1.49 пункту 165.1, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Тобто, виключний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб, визначено статтею 165 Податкового кодексу України та іншими положеннями цього Кодексу.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем у лютому 2011 року згідно розписки отримано від громадянина ОСОБА_4 кошти у розмірі 127200,00 грн як забезпечувальний платіж у рахунок наступного укладення договору купівлі - продажу належних позивачу на праві власності об'єктів нерухомого майна - житлового будинку та земельних ділянок. Також, у квітні 2011 року позивачем від вищеназваної особи додатково згідно розписки отримано 9500,00 доларів США, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату отримання становило 75620,00 грн.

Зазначені обставини встановлені заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 грудня 2012 року та рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2013 року у цивільній справі №1013/9209/12 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих грошей та процентів за користування ними.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду вищевказаної цивільної справи встановлено, що отримані у лютому та квітні 2011 року ОСОБА_3 кошти у розмірі, відповідно, 127000,00 грн та 9500,00 доларів США є такими, що не були повернуті ОСОБА_4 безпідставно. За результатами розгляду цивільного спору стягнуто суму даних коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4

Матеріалами справи підтверджується, що у порядку примусового виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 грудня 2012 року ОСОБА_3 частково здійснене погашення заборгованості перед ОСОБА_4

У зв'язку із викладеними обставинами, позивач стверджує, що вищевказані безпідставно набуті кошти не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, оскільки являються поворотною фінансовою допомогою, яка, відповідно до підпункту 165.1.31пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, не включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Однак, колегія суддів відхиляє дані доводи позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Таким чином, особливістю поворотної фінансової допомоги є те, що вона надається за договором.

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюютьсяЦивільним кодексом України (статті 1046 - 1053).

Відповідно до положень статей 1046 та 1047 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як було встановлено судом, позивачем отримано спірну суму коштів за розписками. При цьому, письмовий договір позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не укладався. Згадані розписки не можуть вважатись договором, адже не містять такої істотної умови договору позики, як зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму позики. Відсутність такого зобов'язання у зазначених розписках встановлена рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 червня 2012 року у цивільній справі №1013/4443/2012 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (копія якого міститься в матеріалах справи), і не потребують доказування.

Враховуючи те, що сума коштів у розмірі 202820,00 грн отримана позивачем не на договірних умовах, вона не може вважатись безповоротною фінансовою допомогою у розумінні Податкового кодексу України. Відтак, не відноситься до доходів, які, згідно підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на те, що ці кошти не вважаються її доходом, адже на підставі судового рішення у цивільній справі вони повертаються позивачем іншій особі, позаяк повернення цих коштів, як безпідставно набутих, є цивільно - правовою відповідальністю позивача та не впливає на визначення об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2011 рік.

Пунктом 168.2.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

В силу приписів підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

З огляду на викладене, судова колегія вважає висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки від 06.12.2012 №1836/172/НОМЕР_1, правомірними та обґрунтованими. Тому, відсутні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на основі цих висновків.

Судова колегія також не приймає покликання позивача на порушення відповідачем процедури проведення податкової перевірки, адже навіть за умови допущення суб'єктом владних повноважень процедурних порушень, такі не можуть бути самі по собі достатньою підставою для скасування результатів перевірки в разі, якщо вони не впливають на суть виявлених в ході перевірки порушень, допущених особою, щодо якої таку перевірку здійснено.

З огляду на те, що доводи позивача про відсутність з його боку порушень вимог податкового законодавства не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Таким чином, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя  Я.Б. Глущенко

суддя О.М. Романчук

суддя С.Б. Шелест

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
10.02.2015
ПІБ судді:
Глущенко Я.Б.
Реєстраційний № рішення
810/7146/13-а
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишив у силі.
Подальше оскарження
Рішення апеляційного суду у Вищому адміністративному суді не переглядалось.
Замовити персональну презентацію