Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 у справі № 818/2559/14
Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 р.Справа № 818/2559/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Джепа Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу

за апеляційними скаргами Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. п

о справі № 818/2559/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач, ФОП  ОСОБА_2.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0003581701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 118655,90 грн. та штрафу в розмірі 29663,98 грн. та  податкове повідомлення - рішення №0003561701 від 26.08.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб в розмірі 15966,89 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3991,72 грн., прийняті Конотопською ОДПІ;

- визнати протиправним та скасувати рішення №256 від 27.05.2014 про сплату штрафних санкцій в сумі 1013,93 грн. та вимогу від 27.05.2014 р. №Ф-568 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18931,54 грн.

Постановою  Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення  задоволено частково.

Скасовано вимогу про сплату недоїмки Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № Ф-568 від 27.05.2014 в частині боргу з єдиного соціального внеску на суму 1549 грн. 96 коп. та рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області №256 від 27.05.2014 в частині донарахування штрафних санкцій на суму 77 грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог  відмовлено.  

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення  судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції  скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2014  року в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення  судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції  скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2014  року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.04.2014 по 28.04.2014 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки №130/17-03/2102513134/97 від 07.05.2014 (а.с. 77-99).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

1. вимог пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, пп. 44.1 ст. 44 та п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України, в частині ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2011 по 07.04.2013 та неналежного ведення обліку доходів і витрат;

2. вимог п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п.177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 р. на суму 1150,00 грн. та за 2013 р. на суму 20859,80 грн., в зв'язку із заниженням суми доходу, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік на 172,50 грн. та за 2013 рік на 3172,57 грн.;

3. вимог п. 292.1 ст. 292 Податкового Кодексу України, заниження ФОП ОСОБА_2 валового доходу в розмірі 438835,00 грн., що призвело до заниження єдиного податку за ставкою 3 % в сумі 5974,86 грн.;

4. вимог п. 181.1 ст. 181 , п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 , п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2013 рік на загальну суму 278324,78 грн., у т.ч.: за вересень 2013 року - на суму 118655,90 грн., за жовтень 2013 року - на суму 3600,00 грн., за листопад 2013 р. - на суму 2600,00 грн., за грудень 2013 р. на суму 153468,88 грн.;

5. вимог ст. ст. 164, 167, 168 Податкового Кодексу України внаслідок чого не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі -56,30 грн.;

6. вимог п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 в податкових розрахунках суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку не було включено дані (не відображено) про суми виплачених доходів фізичним особам - підприємцям в періоді з 01.01.2013 по 51.12.2013;

7. вимог п. 2 ч.1 ст. 7 Закону - №2464 суб'єкт господарювання ОСОБА_2 занизив суму єдиного внеску за 2011 р. на 673,53 грн. та за 2013 рік на 18258,01 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Конотопською ОДПІ прийнято:

- вимогу про сплату недоїмки №Ф-568 від 27.05.2014, якою ФОП ОСОБА_2 зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 18931,54 грн. (а.с. 7);

- рішення №256 від 27.05.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції в розмірі 1013,93 грн. за донарахування єдиного внеску в розмірі 18931,54 грн. (а.с. 6);

- податкове повідомлення-рішення №000861703 від 27.05.2014, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 7468,58 грн., з яких - 5974,86 грн. - за основним платежем, 1493,72 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 172).

Позивач не погодився з прийнятими рішенням податкового органу та оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг вимогу про сплату недоїмки №Ф-568 від 27.05.2014, рішення №256 від 27.05.2014 про застосування штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення №000861703 від 27.05.2014 залишені без змін, а скарги ФОП ОСОБА_2 - без задоволення (а.с. 8-9).

Щодо інших рішень, то за наслідками адміністративного оскарження вони були скасовані, а 26.08.2014 Конотопською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення а саме:

1) №0003581701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 118655,90 грн. та штрафу в розмірі 29663,98 грн. (а.с. 42);

2)  №0003561701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб в розмірі 15966,89 грн. та санкції в розмірі 3991,72 грн. (а.с. 43).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0003581701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 118655,90 грн. та штрафу в розмірі 29663,98 грн., суд першої інстанції виходив з правомірності  такого рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої  інстанції, виходячи з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки відповідача про не виконання позивачем  обов'язку по нарахуванню та сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання реєстраційної заяви як платника податку на додану вартість та подання декларації з ПДВ.

Відповідно до вимог п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/ послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно абз.1 п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.  

З аналізу наведених норм слідує, що  у разі якщо загальна сума, нарахована (сплачена) особі від здійснення операцій з постачання товарів/ послуг, що підлягають оподаткуванню, протягом останніх 12 календарних місяців  сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), то така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку, подавши до органів державної податкової служби реєстраційну заяву форми 1-ПДВ.

Тобто, наведеною нормою передбачено підстави з наявністю яких особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи господарська діяльність позивачем у період з   01.01.2011 року по 30.09.2013 року здійснювалась на загальній системі оподаткування.

При проведенні перевірки встановлено, що за період з 19.02.2013 року (до 19.02.2013 року протягом попередніх 12 календарних місяців діяльність не здійснювалась) по 31.08.2013 року  загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів/ послуг сукупно склала  503737,30 грн., що перевищує 300000, 00 гривень.

Згідно з  п.183.1. ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до п. 183.2. ст. 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Враховуючи, що загальна сума, нарахована (сплачена) позивачу від здійснення операцій з постачання товарів/ послуг, що підлягають оподаткуванню, протягом 19.02.2013 року по 31.08.2013 року сукупно перевищила 300000 гривень, то  позивач підлягав обов'язковій  реєстрації як платник податку на додану вартість шляхом подання реєстраційної заяви не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/ послуг  понад 300000 грн.

Таким чином, позивач повинен був  подати заяву до  Конотопської ОДПІ про реєстрацію платника ПДВ до 10.09.2013 року.

Між тим, ФОП ОСОБА_2 платником податку на додану вартість у спірний період зареєстрований не був.

Відповідно до положень п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

ФОП ОСОБА_2 з 01.10.2013 зареєструвався як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість (третя група платників за ставкою єдиного податку 5%).

Отже, ФОП ОСОБА_2 несе відповідальність за ненарахування та несплату податку на додану вартість в періоді -вересень 2013р.

Згідно акту перевірки, у вересні 2013 року податкові зобов'язання у позивача виникають від реалізації лікеро-горілчаних виробів та надання дорожніх робіт.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ встановлено їх заниження за  вересень 2013 року  у розмірі 593279,50 грн.

Таким чином, сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету повинна складати 118655,90 грн. (загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/ послуг, що підлягає оподаткуванню за вересень 2013 року складає 593279,50 грн.).

При цьому, позивачем не надано жодних письмових доказів, які спростовують дані викладені в акті перевірки щодо обсягів отриманих коштів внаслідок реалізації товарів та надання послуг.

ФОП ОСОБА_2  за вересень 2013 року не здійснював сплати податку на додану вартість та не звітував про наявність податкового зобов'язання з податку на додану вартість, внаслідок чого податковим органом було правомірно, на підставі висновків акта перевірки, визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0003581701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 118655,90 грн. та штрафу в розмірі 29663,98 грн.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0003561701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб в розмірі 15966,89 грн. та санкції в розмірі 3991,72 грн., суд першої інстанції виходив з правомірності такого рішення.

Колегія  суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

ФОП ОСОБА_2 з 01.10.2013 зареєструвався як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість (третя група платників за ставкою єдиного податку 5%).

Причиною донарахування єдиного податку стало заниження ФОП ОСОБА_2 задекларованого у 4 кварталі 2013 року оподатковуваного доходу на 438835,00 грн.

Згідно з п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця доходом платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) ; матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, за даними податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, поданої ФОП ОСОБА_2 16.01.2014 до Конотопської ОДПІ, загальна сума доходу за 4 квартал 2013 р. складає 359509,42 грн.

Фактично за даними книги обліку доходів загальна сума доходу за 4 квартал 2013 р. складає 798344,42 грн. (акт перевірки від 07.05.2014 р. №130/17-03/2102513134/97).

Жодних доказів, які спростовували б розмір загальної суми оподаткованого єдиним податком доходу визначеного актом перевірки позивачем надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0003561701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб в розмірі 15966,89 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3991,72 грн., прийняте Конотопською ОДПІ.  

Скасовуючи вимогу про сплату недоїмки Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № Ф-568 від 27.05.2014 в частині боргу з єдиного соціального внеску на суму 1549 грн. 96 коп. та рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області №256 від 27.05.2014 в частині донарахування штрафних санкцій на суму 77 грн. 50 коп., суд першої  інстанції виходив з протиправності вимоги та рішення в цій частині.

Колегія  суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час перевірки  позивача, за наслідками якої складено акт №130/17-03/2102513134/97 від 07.05.2014 року встановлено  порушення  позивачем  вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону  України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження бази нарахування єдиного  внеску за 2011,  2013 роки.

Колегія суддів  частково погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 01.01.2011 року по  30.09.2013 року перебував на загальній системі оподаткування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України  "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7  цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11  статті 8  Закону України  "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, з аналізу наведених норм Закону слідує, що базою нарахування єдиного внеску є дохід отриманий від діяльності фізичних осіб - підприємців, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п.164.1. ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.1. п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктом 164.1.2. пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем  від здійснення  господарської діяльності  у 2011  та  2013 роках не було включено до складу загального оподатковуваного доходу суми грошових коштів які надійшли на розрахунковий рахунок позивача від контрагентів, як оплата за виконані послуги, а саме 05.01.2011 року в розмірі 150,00 грн. від ТОВ «Дубов'язівський  елеватор» за промивку інжектора згідно рахунка № 6 від 24.12.2010 року та 17.02.2011 року в розмірі 1000,00 грн. від ДП «ЮМАК» ЗАТ « «Інтерагросистема» за  послуги згідно акту звірки станом на 01.01.2011 року, 19.02.2013 року в сумі 8733,00 грн.  від ФОП ОСОБА_3 за обслуговування семінару.

Жодних доказів, які спростовували б висновки податкового органу про заниження позивачем  загального оподатковуваного доходу викладені в акті перевірки позивачем надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про  заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за операціями з ТОВ «Дубов'язівський  елеватор», ДП «ЮМАК» ЗАТ « «Інтерагросистема», ФОП ОСОБА_3

Крім того, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем протягом лютого-вересня 2013 року бази нарахування єдиного  внеску за 2013 р.  у зв'язку з невідображенням у складі загального оподатковуваного доходу  додаткового блага, отриманого позивачем у вигляді  отриманої виручки у  не грошовій формі (заниження орендної плати) на підставі  договору  оренди нежитлового приміщення № 1 від 08.02.2013 року, укладеного з ФОП ОСОБА_4

Проте, колегія суддів з такими висновками податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) , самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що додаткові блага надаються платнику податків  податковим агентом, який зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є самозайнятими фізичними особами-підприємцями, які не перебувають у підпорядкуванні один одного, а тому  по відношенню один до одного не є податковими  агентами та не можуть надавати один одному додаткове благо.

Отже, висновки податкового органу, що  розмір орендної плати, який, на думку відповідача, позивачем не був сплачений за договором оренди з ФОП ОСОБА_4 та  який повинен був бути включений позивачем до  доходу позивача як  додаткове благо, є безпідставними.

Посилання  відповідача на заниження передбаченого договором оренди розміру орендної плати колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки  контрагент позивача ФОП ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем і здійснює діяльність з надання в оренду власного нерухомого майна. Особливості  оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності визначені ст. 177 ПК України. Вказана стаття не містить будь-яких положень, які обмежують право фізичної особи-підприємця на вільне ціноутворення щодо реалізації нею товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до пп.164.2.17. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Орендна плата за приписами наведеної статті не входить до додаткового блага, яке включається до доходу, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження  податкового  органу про те, що позивач отримав додаткове благо внаслідок заниження орендодавцем орендної плати є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування вимоги про сплату недоїмки Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № Ф-568 від 27.05.2014 в частині боргу з єдиного соціального внеску на суму 1549 грн. 96 коп. та рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області №256 від 27.05.2014 в частині донарахування штрафних санкцій на суму 77 грн. 50 коп.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196,  п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 818/2559/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис ) Макаренко Я.М.

Судді (підпис) Шевцова Н.В., (підпис) Мінаєва О.М.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.02.2015
ПІБ судді:
Макаренко Я.М.
Реєстраційний № рішення
818/2559/14
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Суд апеляційної інстанції залишив без задоволення апеляційну скаргу контролюючого органу, а рішення суду першої інстанції без змін.
Подальше оскарження
Рішення суду апеляційної інстанції переглядалось Вищим адміністративним судом.
Замовити персональну презентацію