Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 у справі № 2а/0570/16578/2012

Державний герб України

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року справа №2а/0570/16578/2012

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Попова В.В.

при секретарі судового засідання: Гуринович А.Б.

за участю:

позивача: Ротко О.В.

представників відповідача :Ємельянова В.А., Чирикіної Н.В., Воробйової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 27 лютого 2013 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАКС»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання дій незаконними, визнання податкового повідомлення-рішення від 21.11.2012 №0000861504 нечинним, -

В С Т А Н О В И  В :

У грудні  2012 року позивач звернувся з  адміністративним позовом  до  Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, визнання податкового повідомлення-рішення від 21.11.2012 №0000861504 нечинним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013  року у задоволенні  позову відмовлено.

З  постановою суду першої інстанції не погодився позивач  та звернувся з апеляційною скаргою на неї,  в якій  зазначено, що суд  першої інстанції  порушив  норми матеріального та процесуального  права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що  постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь  судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної  скарги,  колегія суддів дійшла  висновку,   що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми  матеріального та процесуального   права та   виходив  з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АРАКС» зареєстроване в якості юридичної особи 02.12.1998 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за кодом 30232150, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (бланк серії ААВ № 820634), довідки Головного управління статистики у Донецькій області АА № 699901 від 01.11.2012 (том 1 а.с. 34, 35).

Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого в новій редакції протоколом Загальних Зборів учасників Товариства № 1 від 24.10.2011 (том 1 а.с. 36-41).

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою Форми № 4-ОПП від 31.10.2012 № 1923/10/18-214 (том 1 а.с. 90).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість  20.07.2006, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100013247 від 18.01.2007 (том 1 а.с. 33).

19.10.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «АРАКС» подано до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року, в якій у рядку 21 задекларував залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 25 441 938 гривень. Також позивач відобразив вказану суму у рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» та 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації (том 1 а.с. 20-22).

У додатку 2 до податкової декларації позивач навів дані про залишки від'ємного значення попередніх податкових періодів, з якого вбачається, що сума залишку від'ємного значення виникла в період з серпня 2006 року по серпень 2012 року (том 1 а.с. 24-25).

З 19.10.2012 по 02.11.2012 Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проводилась камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт від 02.11.2012 № 3237/15-4/30232150 (том 1 а.с. 12-18).

Згідно з вказаним актом, встановлено порушення підприємством пункту 200.4 статті 200, статті 102 Податкового кодексу України у вигляді завищення підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за вересень 2012 року на 25 441 017 гривень.

21.11.2012 Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000861504 форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації № 9064647970 від 19.10.2012 за вересень 2012 року на 25 441 017 гривень (том 1 а.с. 8).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали те, що позивач у вересні 2012 року сформував від'ємне значення,  що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за рахунок податкового кредиту по податковим накладним, отриманим позивачем у серпні 2006 року на суму ПДВ 25 254 824 гривні, за грудень 2006 року на суму ПДВ 58 731 гривня, за лютий 2007 року на суму ПДВ 62 638 гривень, за квітень 2007 року на суму ПДВ 44 531 гривня, за серпень 2007 року на суму ПДВ 10 966 гривень, за січень 2008 року на суму ПДВ 7 796 гривень, за травень 2008 року на суму ПДВ 250 гривень, за червень 2008 року на суму ПДВ 250 гривень, за липень 2008 року на суму ПДВ 201 гривня, за серпень 2008 року на суму ПДВ 37 гривень, за січень 2009 року на суму ПДВ 263 гривні, за лютий 2009 року на суму ПДВ 263 гривні, за березень 2009 року на суму ПДВ 250 гривень, за червень 2009 року на суму ПДВ 17 гривень, на загальну суму ПДВ 25 441 017 гривень. Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що позивач не мав права декларувати зазначену суму від'ємного значення у вересні 2012 року, оскільки, по-перше, законодавством не передбачено можливості платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання бюджетного відшкодування після настання права на таке відшкодування, та, по-друге, позивачем пропущено строки давності, визначені пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Предметом даного спору є визначення правомірності декларування позивачем у вересні 2012 року залишку від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, сформованого за рахунок податкового кредиту ПДВ серпня 2006 року - червня 2009 року.

Оскільки спірним податковим періодом у даній справі є вересень 2012 року, то застосуванню підлягають положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями станом на вересень 2012 року), що набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

При цьому, пунктом 102.5 статті 100 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як вказує позивач, він відобразив у податковій декларації з ПДВ за вересень 2012 року залишок від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) .

Разом із тим, як вбачається з податкових декларацій з ПДВ, наданих позивачем за попередні звітні (податкові) періоди (том 1 а.с. 141-200, том 2 а.с. 1-99, том 3, том 4), ним вказане від'ємне значення декларувалось раніше, однак до складу податкового кредиту не включалось.

На думку позивача, за ним зберігається це від'ємне значення доки ним не буде реалізовано його право  на бюджетне відшкодування ПДВ або на погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів.

Суд приходить до висновку, що спір виник внаслідок вільного тлумачення позивачем наведених вище положень Податкового кодексу України, які регулюють порядок бюджетного відшкодування ПДВ, зокрема, у частині, що стосується визначення залишку від'ємного значення ПДВ та його врахування під час формування податкового кредиту наступного податкового періоду та, як наслідок, визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ або зменшення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у наступному податковому періоду.

Так, зі змісту наведених вище приписів Податкового кодексу України випливає, що за кожний податковий (звітний) період платник розраховує підсумкову суму податкового кредиту та податкового зобов'язання. Якщо за результатами розрахунку: «сума податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду» мінус «сума податкового кредиту звітного (податкового) періоду», - в поточному звітному податковому періоді виникає  від'ємне значення, то платник податку не отримує права на бюджетне відшкодування. А сума такого від'ємного значення у поточному звітному періоду зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні податкові періоди, а за його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо за підсумками наступного звітного періоду від'ємне значення залишається, у платника виникає право на відшкодування. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягатиме лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг. Залишок неоплаченого від'ємного значення, що не потрапляє до складу бюджетного відшкодування, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дійсно, платник, який має право на бюджетне відшкодування, має право прийняти рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів. Однак, це рішення платника податку має бути відображено у податковій декларації.

У даному ж випадку, позивач з урахуванням строків давності, визначених пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України втратив право на бюджетне відшкодування, тому, як наслідок, він втратив право на зарахування суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, що виникли або виникнуть протягом наступних звітних (податкових) періодів. Крім того, у попередніх податкових деклараціях позивач не відображав таке своє рішення, а постійно включав суму залишку від'ємного значення до графи декларації «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду». За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про те, що за ним зберігається зазначене право без обмежень будь-яким строком.

Попередньою  перевіркою позивача (акт від 18.04.2007 № 900-23-2/30232150) було встановлено, що позивачем було допущено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у вересні 2006 року на 25 539 416 гривень (том 2 а.с. 138-148). З акту перевірки вбачається, що вказане від'ємне значення було сформовано за угодою товарного кредиту між ТОВ «АРАКС» та ТОВ «Укрспецторг» при придбанні стабілізаторів режимів агрегатів, працюючих в умовах середовищ із змінними параметрами «Октава» ТУ 33,2-23622371-001:2005. Сума ПДВ 25 539 416 гривень  по цій угоді також увійшла до складу залишку від'ємного значення, задекларованого позивачем у вересні 2012 року. Тобто, позивач включив вказану суму ПДВ до складу від'ємного значення вересня 2012 року у той час, як податковим органом була встановлена неправомірність його декларування у попередньому податковому періоді.

Зазначений висновок акту перевірки позивач не оскаржував, до суду з відповідним позовом не звертався, хоча зазначений висновок мав для нього юридичне значення. Отже, підстав не враховувати такий висновок податкового органу при формуванні від'ємного значення вересня 2012 року у позивача не було.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2009 у справі № 2-а-27454/08/0570 за позовом ТОВ «АРАКС» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000962340/0 від 26.04.2007 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41560805,00 гривень (том 2 а.с. 114-116), з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, вказана постанова суду була скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 (том 2 а.с. 162-165) із прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2011 (том 2 а.с. 167-170) постанова суду апеляційної інстанції скасована, а постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Дійсно, як вбачається з постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2009 у справі № 2-а-27454/08/0570 та матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 0000962340/0 від 26.04.2007 прийнято на підставі акту перевірки від 18.04.2007 № 900-23-2/30232150, однак воно ґрунтується на висновках акту перевірки щодо неправомірного заниження позивачем податку на прибуток. Разом із тим, предметом даної адміністративної справи є відносини з оподаткування податком на додану вартість.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У даному випадку рішенням суду в справі № 2-а-27454/08/0570  не встановлювались обставини правомірності або неправомірності декларування позивачем від'ємного значення ПДВ, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, з огляду на що судом не може бути прийнято до уваги таке рішення.

Крім того, як роз'яснив Вищий адміністративний суд України в своєму Інформаційному листі №  2379/12/13-12 від 14.11.2012, передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо   суд   дійде  висновку   про   те,   що   обставини   у   справі,   що розглядається, є інакшими, ніж установленні під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, у даному випадку суд не враховує обставини, встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2009 у справі № 2-а-27454/08/0570 та вирішує справу на підставі обставин, які встановлені безпосередньо при розгляді даної адміністративної справи.

Зокрема, судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу № 27/07/06 від 27.07.2006 (на умовах товарного кредиту) ТОВ «АРАКС» придбав у ТОВ «Укрспецторг»  «Стабілізатори режимів агрегатів, працюючих в умовах середовищ із змінними параметрами «Октава» ТУ 33.2-23622371-001:2005». Ціна товару зазначена 153455280,00 гривень, в тому числі ПДВ 25575880,00 гривень. Оплата за придбаний товар повинна бути проведена протягом 60 календарних днів з моменту постачання товару продавцем, не включаючи день поставки. За відстрочку розрахунку покупцю нараховуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 2 % від вартості отриманого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Як свідчать матеріали справи, договір виконано таким чином: 370 штук виробів було отримано 01.08.2006 року по накладній № 1 на суму 127879400 гривень, ПДВ 25575880 гривень, (загальна вартість 153455280 гривень), що підтверджується актом прийому-передачі № 1 від 01.08.2006. Сплата за отриманий товар та відсотків по товарному кредиту ТОВ «Укрспецторг» здійснена у повному обсязі 20.09.2006 шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в сумі 306912868 гривень.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою-третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що умови договорів поставки повинні викладатися  сторонами відповідно  до  вимог  Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Згідно частин першої та другої статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частинами першою та четвертою статті 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до п.1.6 Договору купівлі-продажу № 27/07/06 від 27.07.06р. умови поставки Товару: ЕХW - склад, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Баштанське шосе, 3.

Правилами Інкотермс-2000 передбачено, що термін ЕХW «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Мінюсті 20.02.1998 №128/2568) (далі по тексту Правила перевезення), якими визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У свою чергу п.11.1 Правил перевезень передбачає, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні документи та дорожні листи вантажного автомобіля, а пунктом 11.5 визначено що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник(вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-супровідної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, у будь-якому разі товарно-транспортна накладна (або інший транспортний документ) повинен бути складений у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містити усі передбачені законом реквізити, які б давали змогу ідентифікувати як осіб, які брали участь у здійсненні доставки товару, так і транспорт, яким цей товар доставлявся. Однак, позивач не надав суду жодного документа на підтвердження факту транспортування придбаного товару.

В порушення вимог ч.2 ст.268 ГКУ в умовах договору купівлі-продажу № 27/07/06 від 27.07.06 відсутні номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів.

Як зазначав, представник позивача даний договорі було укладено як договір товарного кредиту, проте нормами діючого законодавства даний вид цивільно-правого та господарського договору не передбачений.

Відповідно до положень ст.694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або відстроченням платежу.

На відміну від договорів купівлі-продажу з умовою попередньої оплати (ст.693ЦК), не забороняється укладення договорів, за якими оплата здійснюється пізніше, ніж момент передання самого товару. Така форма купівлі-продажу носить назву продаж товару в кредит. відносини, що виникають між покупцем та продавцем за такої особливості оплати йменуються ще відносинами комерційного кредиту відповідно до положень ст. 1057 ЦК України.    

Договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит) , якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Розмір процентів передбачається  сторонами у договорі позики на їх власний розсуд. Розмір процентів, який буде встановлений у договорі, законом не обмежується, однак їх максимальний розмір не повинен виходити за межі розумного. Якщо проценти встановлені занадто високі, у цьому випадку договір може бути визнано недійсним як укладений під впливом тяжкої для позичальника обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, з порушенням принципів справедливості, розумності і добросовісності, а також меж здійснення цивільних прав.

Разом із тим, у судове засідання позивачем не надано достатнього обсягу первинних документів, які б підтвердили реальність цієї господарської операції. Зокрема, суду не надані товарно-транспортні накладні на перевезення товару, журналів реєстрації виданих та отриманих довіреностей на отримання ТМЦ, технічних умов на товар, тощо.

Також позивач не підтвердив, що ним від здійсненої господарської операції був отриманий економічний ефект від використання товарів у власній господарській діяльності, зокрема, спрямований на отримання прибутку.

Відповідно до ст.142 ГК Україхни прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що після виконання договору, 20.09.2006 року зазначені 370 виробів по ціні 346000 грн. на загальну вартість 153624000 гривень (без врахування сплати процентів по товарному кредиту) відвантажені ТОВ «Регулс». Тобто, фактично позивачем був понесений збиток.

З урахуванням викладеного, а також висновків акту перевірки від 18.04.2007 № 900-23-2/30232150, які не оспорені позивачем, суд дійшов висновку про необґрунтованість формування позивачем суми від'ємного значення з ПДВ по вказаній господарській операції. Крім того, враховуючи відсутність у позивача відповідного права на декларування у вересні 2012 року залишку від'ємного значення у розмірі  25 441 017 гривень суд вважає обґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 та ст. 102 Податкового кодексу України.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на відсутність у відповідача права проводити камеральну перевірку, оскільки це суперечить вимогам пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, яким визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. З матеріалів справи вбачається, що податкова декларація за вересень 2012 року подана позивачем 19.10.2012, а камеральна перевірка проведена з 19.10.2012 по 02.11.20152, тобто у встановлені чинним законодавством строки. До того ж, суд зазначає, що попередня перевірка (акт від 18.04.2007 № 900-23-2/30232150) стосувалась лише суми від'ємного значення ПДВ 25 539 416 гривень  (по укладенню угоди між ТОВ «АРАКС» та ТОВ «Укрспецторг» при придбанні стабілізатору режимів агрегатів, працюючих в умовах середовищ із змінними параметрами «Октава» ТУ 33,2-23622371-001:2005), а спірна камеральна перевірка здійснена щодо перевірки правомірності декларування суми  25 441 017 гривень.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «АРАКС», з огляду на що відмовляє у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного  колегія суддів  вважає, що    суд  першої інстанції  дотримався  норм  матеріального  та процесуального  права   під час вирішення   справи, тобто відсутні  підстави для скасування  або  зміни  судового  рішення.
Керуючись ст. 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України,   суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» на постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 27  лютого 2013  року у справі   за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАКС» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, визнання податкового повідомлення-рішення від 21.11.2012 №0000861504 нечинним  - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного  адміністративного суду від 27 лютого 2013 року   - залишити без змін.

Ухвала  за наслідками  апеляційного  перегляду набирає  законної сили з    моменту проголошення  та  може  бути оскаржена до   Вищого   Адміністративного   суду  України   протягом  20 днів  з дня складення   у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі  складена   26 березня  2013 року.

Колегія суддів О.А.Нікулін                                                                      

О.П.Лях В.В.Попов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
25.03.2013
ПІБ судді:
Нікуліна О.А.
Реєстраційний № рішення
2а/0570/16578/2012
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Апеляційну скаргу платника податків відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення апеляційного суду було оскаржено контролюючим органом до Вищого адміністративного суду України.
Замовити персональну презентацію