Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду України від 11.02.2014 у справі № 2а/0470/12438/12

Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2014 року справа № 2а/0470/12438/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Земляний О. Ю. (дов. від 26.12.13 р.) - Ровенська І. В. (дов. від 20.05.13)

відповідача: - Онасенко О. В. (дов. від 29.01.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 13 листопада 2012 року

у справі № 2а/0470/12438/12

за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпроавіа»

до Дніпропетровської митниці

про скасування податкових повідомлень Дніпропетровської митниці №197 від 03.10.2012 року та №198 від 03.10.2012., -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці, в якому просило скасувати податкове повідомлення Дніпропетровської митниці №197 від 03.10.2012, яким визначеного суму податкового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 5005,43 грн.; скасувати податкове повідомлення Дніпропетровської митниці №198 від 03.10.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 912180,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що запчастини для літаків, які ввозились позивачем в режимі тимчасового ввезення, підлягали умовному повному звільненню від оподаткування податком на додану вартість та від сплати мита на підставі п.206.7 Податкового кодексу України та ст.23 Закону України «Про Єдиний митний тариф», а відтак положення п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України щодо використання платником податків сум податкових пільг не за призначенням не розповсюджуються на звільнення позивача від сплати податку та мита під час тимчасового ввезення, отже застосування штрафних санкцій, передбачених наведеною нормою, є протиправним. Позивач зазначає, що йому не надавались суми податку та мита, від сплати яких його звільнено за законом; суми податку не залишались йому у користування; він не використовував такі суми податку та мита; у нього не було обов'язку щодо використання будь-яких сум податків за певним призначенням або умовами. Також, спірні податкові повідомлення прийняті відповідачем з пропуском строку, встановленого Податковим кодексом України для їх винесення, а тому є протиправними і мають бути скасовані. Позивач наголошує, що ним у повному обсязі дотримано режим тимчасового ввезення двигуна турбореактивного, двухконтурного 3007А, с/н САЕ 310108 та запасних частин, а відтак визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення від 03.10.2013 №197 та №198.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України встановлено, що використання платником податків (посадовими особами платників податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів) , що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Зважаючи на викладене, відповідач вказує, що застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями, за своєю суттю є штрафними санкціями, що сплачуються додатково до штрафів, передбачених п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України та не є повторним застосуванням штрафних санкцій, як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Відповідачем подано письмове клопотання про заміну відповідача у даній справі Дніпропетровської митниці правонаступником - Дніпропетровською митницею Міндоходів.

З огляду на подані відповідачем документи на підтвердження вказаного клопотання, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснити процесуальне правонаступництво, замінити відповідача     у справі Дніпропетровську митницю правонаступником - Дніпропетровською митницею Міндоходів.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційні скарзі.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, в поданих суду письмових запереченнях та письмових поясненнях позивач зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено перевірку стану дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи, за результатами якої складено акт №02/12/110000003/001130549 від 20.01.2012 (а.с.23).

Перевіркою встановлено  порушення позивачем:

-          статті 267 Митного кодексу України в частині не включення до митної вартості сум витрат на доставку товару, що призвело до донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2721,98 грн.;

-          статей 205, 208, 210 Митного кодексу України в частині порушення умов переміщення та недотримання строків зворотного вивезення з митної території України товарів, ввезених в режимі тимчасового ввезення. Згідно з нормою п.206.3 ст.206 Податкового кодексу України, платник податків повинен сплатити податкове зобов'язання у сумі 914463,53 грн., у тому числі ввізне мито - 5005,43 грн., податок на додану вартість - 909458,10 грн.;

-          статті 81 Митного кодексу України в частині заявлення неточних відомостей про товари, що переміщувались через митний кордон України, що призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства;

-          статті 117 Митного кодексу України в частині не пред'явлення митному органу для оформлення у відповідному митному режимі замінених запчастин.

Відповідно до відомостей акту перевірки суть виявлених порушень полягає в тому, що товари, які перебувають в режимі тимчасового ввезення, не були ввезені або заявлені в іншій режим до закінчення строку тимчасового ввезення.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення №20 від 10.02.2012, яким за порушення ст.23 Закону України «Про Єдиний митний тариф», ст.ст. 81, 117, 205, 208, 210 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 7508,15 грн., в тому числі за основним платежем - 5005,43 грн., за штрафними санкціями - 2502,72 грн.;

податкове повідомлення №21 від 10.02.2012, яким за порушення п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 190 Податкового кодексу України, ст.ст. 81, 117, 205, 208, 210, 267 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання  за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 1368041,43 грн., в тому числі за основним платежем - 912180,08 грн., за штрафними санкціями - 455861,35 грн.

03.10.2012 відповідачем прийнято податкові повідомлення:

№197, яким за порушення ст.23 Закону України «Про Єдиний митний тариф», ст.ст. 81, 117, 205, 208, 210 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 5005,43 грн. - штрафні санкції.

№198, яким за порушення п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 190 Податкового кодексу України, ст.ст. 81, 117, 205, 208, 210, 267 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 912180,08 грн. - штрафні санкції.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, є, як зазначено митним органом,  п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень.  

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом вже приймалося рішення про стягнення до бюджету несплачених у зв'язку із застосуванням податкової пільги податків та зборів - податкове повідомлення №20 від 10.02.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України, у розмірі 5005,43грн. основного платежу, та №21 від 10.02.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 912180,08грн., основного платежу, - які за своєю суттю фактично виконують вимогу п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України. Повторне визначення грошового зобов'язання позивачу по стягненню цих коштів є протиправним та таким, що суперечить положенням Податкового кодексу України.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування до позивача штрафних  санкцій згідно п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами  54.3.1,54.3.2,  54.3.4,  54.3.5,  54.3.6   пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином з норми п.123.2 ст.123 ПК України вбачається, що відповідальність настає лише у тому випадку, коли сума, яка не сплачена до бюджету внаслідок використання пільгового режиму, використовується платником не на цілі, які визначені законодавством.

Отже визначальним є встановлення законодавцем напрямку використання несплаченої суми податку чи іншого платежу до бюджету і фактичне недотримання такого напрямку.

Відповідно до ст. 204 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо транспортних засобів,  що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України; морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, які ввозяться з метою ремонту (абз.9, абз. 10 ст.206 Митного кодексу України).

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України) (ч.1 ст.208 МК України).

За правилами ст..209 Митного кодексу України звільнення від сплати податків під час переміщення товарів  у режимі   тимчасового  ввезення  (вивезення)  регулюється  виключно податковими законами України.

Згідно з пп. 206.2.4 п.206.2 ст. 206 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у митних режимах тимчасового  ввезення  (вивезення) застосовується умовне звільнення від оподаткування, а саме: повне умовне звільнення застосовується у разі тимчасового ввезення на митну територію України та подальшого вивезення товарів відповідно до Митного кодексу України та додатків  B.1-B.9,  C,  D  до  Конвенції про тимчасове ввезення.

Відповідно до п. 30.1. статті 30 ПК України передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті є податковою пільгою. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ПК України).

Згідно з п. 30.8 ст.30 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використань (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених де бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що   зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення  податкового   зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору (п.30.9 ст.30 ПК України).

Зважаючи на той факт, що запчастини для літаків, які ввозились позивачем в режимі тимчасового ввезення, підлягали умовному повному звільненню від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита на підставі пп.206.2.4 п. 206.2 ст.206 Податкового кодексу України та ст.23 Закону України «Про Єдиний митний тариф», в перевіряємий період позивач користувався податковою пільгою в розумінні статті 30 ПК України.

Разом з тим, законодавством, що регулює спірні правовідносини, не встановлено певних цілей або умов використання позивачем сум податку на додану вартість і мита, від сплати яких позивач звільнений.

Отже встановлена п.123.2 ст.123 ПК України відповідальність за використання сум податків, не сплачених до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, не може бути застосована до позивача, оскільки в даному випадку об'єктивний склад правопорушення відсутній.

Також колегія суддів вважає, що застосована відповідачем правова норма не встановлює відповідальності у вигляді штрафних санкцій, а передбачає стягнення до бюджету сум податків, зборів (обов'язкових платежів) , що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.  

Отже  визначення відповідачем сум податкових зобов'язань з ввізного мита - 5005,43 грн., податку на додану вартість - 912180,09 грн., які підлягають сплаті до бюджету, як штрафних санкцій згідно податкових повідомлень від 03.10.2012 №№ 197, 198, відповідно, є неправомірним.

Також слід зазначити, що митним органом в порядку пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України вже визначено суми податкових зобов'язань (за основним платежем) з ввізного мита - 5005,43 грн. за порушення ст.23 Закону України «Про Єдиний митний тариф», ст.ст. 81, 117, 205, 208, 210 Митного кодексу України, податку на додану вартість - 912180,08 грн. за порушення п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 190 Податкового кодексу України, ст.ст. 81, 117, 205, 208, 210, 267 Митного кодексу України, про що прийняті податкові повідомлення від 10.02.2012 №№ 20, 21.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність податкових повідомлень від 03.10.2013 №197 та №198.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 2а/0470/12438/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
10.02.2014
ПІБ судді:
Добродняк І.Ю.
Реєстраційний № рішення
2а/0470/12438/12
Інстанція
Апеляційна
Резолютивна частина
Апеляційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення суду апеляційної інстанції по цій справі оскаржувалось контролюючим органом до Вищого адміністративного суду України.
Замовити персональну презентацію