Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Вхід
|
Реєстрація

Ru

En

Ua

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.06.2018 у справі № 820/1929/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року Київ справа №820/1929/17

адміністративне провадження №К/9901/40847/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 (суддя Тітов О.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 ( головуючий суддя Мінаєва О.М., судді Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.)

у справі №820/1929/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромтех»

про накладення арешту на кошти,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Харківській області звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просило накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромтех», відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Головне управління ДФС у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій просило постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі №820/1929/17 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема підпункту 94.19.1 пункту 94.19 та пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України.

Зокрема, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що відповідач безпідставно не допустив працівників податкового органу до проведення перевірки, що є підставою для арешту коштів такого платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області 04 травня 2017 року на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видано наказ №1868 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромтех».

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку від 05.05.2017 №2825 та №2826 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромтех».

Товариством з обмеженою відповідальністю «Метпромтех» 05.05.2017 не допущено фахівців Головного управління ДФС у Харківській області до проведення перевірки, про що складено акт №789/20-40-14-13-11.

Заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення від 12.05.2017 №4999/10/20-40-14-12-18 про застосування адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромтех».

На підставі викладеного позивач звернувся до суду із позовом про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромтех» адміністративного арешту коштів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що відсутні підстави для накладення арешту на кошти платника податків, оскільки рішення Головного управління ДФС у Харківській області 12.05.2017 про застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромтех» не підтверджено судом протягом 96 годин, тобто фактично припинило свою дію.

Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами, а саме №813/2316/17 (К/9901/1695/18) за позовом за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефул Ресурс» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках.

Постановою від 27.03.2018 у справі №813/2316/17 Верховний Суд постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №813/2316/17 скасував, залишив в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017, яким у задоволені позову відмовлено.

Постанова мотивована, зокрема, тим, що арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 статті 94 Податкового кодексу України. Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Таким чином, Верховним Судом висловлено правову позицію, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від арешту майна та відповідно може бути застосований рішенням суду за зверненням контролюючого органу тільки у випадку прийняття таким органом рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Суд вважає за необхідне відступити від висновку, що зроблений в постанові від 27.03.2018 у справі №813/2316/17, щодо застосування абзацу друго підпункту 94.6.2 пункту 94.6 та пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України з огляду на таке.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України викладається в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

З аналізу наведеного правового регулювання суд приходить до висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, не в залежності від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Згідно зі статтею 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №820/1929/17 (К/9901/40847/17) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

Керуючись статтями 346 та 347 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Справу №820/1929/17 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромтех» про накладення арешту на кошти за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 передати на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.М.Шипуліна,

Судді Верховного Суду Л.І.Бившева, В.В.Хохуляк

comments powered by HyperComments