Ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 у справі № 2-а/295/212/14

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ К/800/43183/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014

у справі № 2-а/295/212/14

за позовом ОСОБА_2

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, Головного управління Міндоходів у Житомирській області, Управління Державної казначейської служби в м. Житомирі Житомирської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 11.04.2014 позов задоволено частково: зобов'язано повернути з місцевого бюджету м. Житомира ОСОБА_2 39 425,94 грн. податку на доходи фізичних осіб утриманого з його вихідної допомоги у зв'язку з відставкою; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 скасовано постанову Богунського районного суду міста Житомира від 11.04.2014 та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 13.10.1993 по 15.10.2013 працював на посаді судді, відповідно до наказу № 160-к від 15.10.2013 був звільнений у відставку з виплатою вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат.

Як вбачається зі змісту листа Апеляційного суду Житомирської області від 03.01.2014, з вихідної допомоги в сумі 227 100,00 грн., нарахованої ОСОБА_2, утримано єдиний внесок 6,1% в сумі 1 263,07 грн. та податок на доходи з фізичних осіб в розмірі 38 162,87 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що з позивача неправомірно утримувався податок з доходів фізичних осіб під час нарахування вихідної допомоги.

Відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (частина перша); у разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв'язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється (частина друга).

Положення зазначеної статті існує у такій редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 № 2756-VI, яким із первинної редакції було виключено слово «неоподатковувана».

Згідно рішення Конституційного суду України рішенням № 10-рп/2013 від 19.11.2013 у справі № 1-1/2013 за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. Кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування, що узгоджується з вимогами частини першої статті 67 Основного Закону України.

Судом апеляційної інстанції правомірно не прийняті до уваги твердження позивача про те, що вказане Рішення Конституційного Суду України ухвалене 19.11.2013, тобто після наказу про його звільнення від 15.10.2013, а тому не може поширюватись на дані правовідносини, оскільки закон не має зворотної сили, якщо він погіршує попереднє становище особи, оскільки Конституційний Суд даним рішенням не створив будь-яких нових законів, а дав лише роз'яснення вже існуючим.

Крім того, встановлено, що позивач є учасником бойових дій та на нього поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно із п. 18 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Відповідно до пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата для цілей розділу IV ПК України - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У відповідності із пп. «з» п.п.165.1.1 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності.

Статтею 167 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 15 (17%) відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст.167 ПК України), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються або надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З урахуванням того, що Конституційним судом України у рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013, зазначено, що кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування, вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що єдиний внесок загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податок на доходи фізичних осіб було утримано та перераховано правомірно.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
24.05.2016
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
2-а/295/212/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу позивача відхилено. Постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Ухвала касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалась.
Замовити персональну презентацію