Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Вхід
|
Реєстрація

Ru

En

Ua

Справа «Йоханнессон та інші проти ісландії»

НЕОФІЦІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД

ПЕРША СЕКЦІЯ

СПРАВА «ЙОХАННЕССОН ТА ІНШІ ПРОТИ ІСЛАНДІЇ»

(Заява № 22007/11)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

18 травня 2017 року

ОСТАТОЧНЕ

18/08/2017

Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до § 2 статті 44 Конвенції. Рішення може підлягати редакційним правкам.

У справі «Йоханнессон та інші проти Ісландії» Європейський суд з прав людини (Перша секція), засідаючи Палатою, до складу якої увійшли:

Лінос-Александре Сіціліанос, Голова

Крістіна Пардалос,

Алеш Пейчал,

Армен Харутюнян,

Тім Ейке,

Йован Ільєвські, судді,

Одні Мйоль Арнардоттір, тимчасовий суддя,

і Рената Дегенер, Заступник секретаря секції,

Після обговорення у нарадчій кімнаті 25 квітня 2017 року,

Виносить наступне рішення, прийняте того дня:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою (№ 22007/11) поданою на розгляд Суду 21 березня 2011 року двома громадянами Ісландії, паном Йоном Асгеіром Йоханнессом та паном Тріггві Джонсоном, а також компанією з обмеженою відповідальністю «Fjárfestingafélagið Gaumur», яка знаходиться в Ісландії (далі – «Заявники») проти Республіки Ісландії за статтею 34 Конвенції про Захист прав людини та основоположних свобод (далі – «Конвенція»).

2. Заявників представляли пан Гестур Джонсон, пан Якоб Мьоллер та пані Крістін Едвальд, адвокати, практикуючі в місті Рейк'явік. Ісландський уряд (далі – «Уряд») був представлений його уповноваженою, пані Рагнхілдур Хйялтадоттір, постійним секретарем Міністерства внутрішніх справ.

3. Заявники стверджували, що їх, із порушенням статті 4 Протоколу № 7 Конвенції,  двічі засудили за одне й те саме правопорушення шляхом накладання податкового донарахування і подальшого кримінального покарання за вчинення податкових правопорушень за обтяжуючих обставин, оскільки обидва провадження базувалися на ідентичних фактах.

4. 3 липня 2013 року про позов було повідомлено Уряд. Уряд та перший і другий заявники спільно надали письмові зауваження щодо прийнятності та суті справи. Третій заявник не надав письмових зауважень.

5. Пан Роберт Спано, суддя, обраний від Ісландії, був відсторонений від розгляду справи (Правило 28 Регламенту Суду). Відповідно, пані Одні Мйоль Арнардоттір була призначена тимчасовим суддею (§ 4 статті 26 Конвенції та § 1 Правила 29).

6. Рекомендованим листом від 8 вересня 2015 року Суд вимагав від третього заявника повідомити Суд до 22 вересня 2015 року, чи він представить свою заяву. Заявнику зауважили на § 1 (а) статті 37 Конвенції, де зазначається, що Суд може вирішити вилучити заяву зі списку справ, якщо обставини ведуть до висновку, що заявник не має наміру представляти свою заяву. Заявник отримав листа 16 вересня 2015 року. Проте, жодної відповіді від нього отримано не було.

7. 6 січня 2017 року перший та другий заявники надали Суду додаткову інформацію. Відповідно до § 1 Правила 38 Регламенту, Суд ухвалив додання інформації до матеріалів справи. Копію було надіслано Уряду, якому було доручено надати зауваження. 1 березня 2017 року Уряд надав свої зауваження.

8. Окрім того, 6 січня 2017 року заявники звернулися з вимогою провести усне слухання у справі. Суд  вирішив не проводити слухання.

ФАКТИ

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Перший заявник, пан Йон Асгейр Йоханнессон, 1968 року народження, проживає в Лондоні. Другий заявник, пан Тріггві Йонсон, 1955 року народження, проживає в Рейк'явіку. На момент подачі заяви компанія з обмеженою відповідальністю «Fjárfestingafélagið Gaumur», зареєстрована в Ісландії, виступала в якості третього заявника.

А. Податкове провадження

10. 17 листопада 2003 року Управління податкових розслідувань (Skattrannsóknarstjóri ríkisins) розпочало перевірку податкових декларацій та бухгалтерії заявників. Внаслідок розслідування щодо першого заявника було підготовано протокол від 27 жовтня 2004 року. На основі протоколу Управління внутрішніх доходів (Ríkisskattstjóri), Постановою від 30 грудня 2004 року було встановлено, що перший заявник не задекларував значну суму, отриману в серпні 1998 року. Таким чином, сума, задекларована як дохід від капіталу в податковій декларації заявника за 1999 рік, була переглянута в сторону збільшення і, відповідно,  здійснено перерахунок податків та нараховано 25% податкових донарахувань. Постановою від 30 грудня 2005 року також встановлено, зокрема, що заявник не задекларував значні платежі, отримані в період з 1999 по 2002 роки, компенсації за використання власного автомобіля в службових цілях за 2000 по 2002 роки, додаткові компенсації (плата страхування життя) та прибуток від продажу акцій компанії «Baugur Group». Окрім того, було здійснено перерахунок податків за 1999-2002 роки та накладено 25% податкових донарахувань.

11. Внаслідок розслідування щодо другого заявника було підготовано протокол від 24 листопада 2005 року. На підставі протоколу та Постанови від 29 грудня 2005 року Управління внутрішніх доходів виявило, зокрема, що заявник не задекларував значні суми, отримані в період з 1999 по 2002 роки. Також було встановлено, що компанія «Baugur Group» заплатила за страхування його життя в період з 1999 по 2002 роки, а заявник не задекларував ці суми як компенсації, що підлягають оподаткуванню. Було здійснено перерахунок податків за зазначені роки та накладено 25% податкових донарахувань.

12. Внаслідок розслідування щодо третього заявника було підготовано протокол від 29 липня 2004 року. На підставі протоколу та Постанови від 30 грудня 2004 року Управління внутрішніх доходів здійснило перерахунок податкових податків третього заявника за період з 1998 по 2002 роки. Зокрема, було встановлено, що третій заявник не здійснив підрахунок і не задекларував компенсації (наприклад, за використання власного автомобіля в службових цілях та за житло), якими користувалися перший заявник та інші співробітники, а також не були утримані державні збори за ці компенсації і не здійснено їх сплату до державної казни. Далі Управління заявило, що доходи і витрати від продажу акцій компанії «Baugur Group» не були задекларовані належним чином, і що витрати в період з 2000 по 2002 роки були задекларовані в більшому розмірі, ніж потрібно. Отже, було здійснено перерахунок податкових зобов'язань третього заявника за період з 1998 по 2002 роки, накладено 25% податкових донарахувань, а також 10% податкових донарахувань за його нездатність утримувати податки з прибутку та сплачувати їх в державну казну.

13. Після оскарження заявників, Рада внутрішніх доходів (Yfirskattanefnd) своїми рішеннями від 29 серпня 2007 року (стосовно другого заявника) та від 26 вересня 2007 року (стосовно першого та третього заявників) підтвердила застосування більшості податкових штрафів донарахувань.

14. Заявники не зверталися до Суду з проханнями про перегляд цих рішень і, таким чином, вони набули законної сили через шість місяців, в лютому та березні 2008 року відповідно, коли минув термін оскарження.

Б. Кримінальне провадження

15. 12 листопада 2004 року директор Управління податкових розслідувань повідомив про справу Комісара національної поліції (Ríkislögreglustjóri) та його підрозділ з розслідування і судового переслідування економічних і екологічних злочинів і направив до поліції свої протоколи, що стосуються заявників, та документи, зібрані в ході розслідування. У серпні 2006 року було проведено перші допити заявників та інших свідків у справі. За даними відповідача Уряду, заявників було попереджено про їх статус підозрюваних у кримінальному розслідуванні.

18 грудня 2008 року Комісар національної поліції висунув заявникам обвинувачення в податкових правопорушеннях за обтяжуючих обставин. Перший заявник, серед іншого, був обвинувачений в тому, що не задекларував свій дохід за період з 1999 по 2003 роки, а саме: значні суми, отримані в період з 1998 по 2002 роки, у тому числі компенсації за використання власного автомобіля в службових цілях з 2000 по 2002 роки, додаткові компенсації (платежі за страхування життя) та прибуток від продажу акцій компанії «Baugur Group». Другий заявник звинувачений в тому, що він задекларував дохід за період 1999 – 2003 роки у меншому розмірі, не задекларувавши значні платежі, отримані в період 1998 – 2002 років, а також платежі «Baugur Group» за страхування життя заявника. Третій заявник та його представник, KJ, були звинувачені в недекларуванні заробітних плат та компенсації за використання власного автомобіля, яким в службових цілях користувалися перший заявник та інші співробітники, а також  за неправильне декларування прибутків і втрат від продажу акцій компанії «Baugur Group» та декларування витрат та втрат у значно більшому розмірі.

16. В постанові від 1 червня 2010 року Окружний суд Рейк'явіку (Héraðsdómur Reykjavíkur) встановив, що злочини, за якими особисто звинувачені заявники, ґрунтувалися на таких фактах, які вказані у вищезазначених рішеннях податкових органів. Далі було встановлено, що провадження щодо нарахування містило визначення «кримінального обвинувачення» за статтею 4 Протоколу № 7 Конвенції. Спираючись головним чином на положення і рішення Суду у справі «Сергій Золотухін проти Росії» ([ВП], № 14939/03, ЄСПЛ 2009), Окружний суд відхилив частину обвинувачення на тій підставі, що вони стосувалися злочинів, за які заявники вже були засуджені покарані рішеннями Управління внутрішніх доходів від 30 грудня 2004 року та 29 грудня 2005 року, підтримані Радою внутрішніх доходів від 29 серпня та 26 серпня 2007 року.

17. Виконуючий обов'язки комісара національної поліції подав апеляцію до Верховного суду (Hæstiréttur Íslands), який рішенням від 22 вересня 2010 року скачував постанову Окружного суду і наказав йому розглянути справу щодо суті. Він посилався на розділ 2 Закону про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Lög um mannréttindasáttmála Evrópu, № 62/1994), в якому законодавчі органи підтверджують застосовність принципу дуалізму національного та міжнародного права щодо рішень установ, створених відповідно до Конвенції. Зазначається, що при тлумаченні Конвенції суди мають брати до уваги рішення Європейського суду, але принцип дуалізму вимагає внесення законодавчим органом необхідних змін до національного законодавства для виконання зобов'язань держави за Конвенцією.

У національному законодавстві діючої системи податкові правопорушення можуть розглядатися як частини двох окремих проваджень, де в одному вирішується питання донарахування, а в іншому – притягнення до кримінальної відповідальності, навіть за обставин, коли провадження ґрунтуються на однакових або майже однакових фактах. Верховний суд заявив, що практика Європейського суду з цього приводу не є чіткою і, таким чином, існує неточність щодо обсягу і змісту статті 4 Протоколу № 7. В світлі цього, Верховний суд встановив, що національні суди не можуть вирішувати, що застосування діючої системи податкових донарахувань та подальших кримінальних проваджень порушують положення Конвенції.

18. Ухвалою від 9 грудня 2011 року Окружний суд встановив, що перший та другий заявники діяли з грубою недбалістю, якої було достатньо для притягнення до кримінальної відповідальності на підставі відповідних положень податкового законодавства, і всі три заявники були засуджені за певними обвинуваченнями, висунутими проти них. Проте, Окружний суд, посилаючись на надмірну тривалість проваджень і на те, що податкові органи застосували податкове нарахування в обсязі 25%, вирішив призупинити визначення суми штрафу на один рік.

19. Перший та другий заявники, а також KJ та прокурор, оскаржили рішення Окружного суду. Третій заявник не подав жодної апеляційної скарги.

20. 7 лютого 2013 року Верховний суд залишив без змін вироки щодо першого та другого заявників. Крім того, Верховний суд визнав першого заявника винним у двох обвинуваченнях, за якими він був виправданий Окружним судом. Суд скасував вироки, виконання яких було призупинено (три місяці позбавлення волі стосовно першого заявника та 12 місяців позбавлення волі стосовно другого заявника, обидва призупинені на два роки рішенням Верховного суду від 5 червня 2008 року) та включив їх до вироку в теперішній справі. Перший заявник був засуджений до позбавлення волі на дванадцять місяців, виконання цього вироку було призупинено на два роки, та сплати штрафу в розмірі 62 000 000 ісландських крон (приблизно 360 000 євро за обмінним курсом станом на лютий 2013 року). Другий заявник був засуджений до позбавлення волі строком на вісімнадцять місяців, виконання цього вироку було призупинено на два роки, та сплати штрафу в розмірі 32 000 000 ісландських крон (приблизно 186 000 євро). При визначенні строку ув'язнення Верховний суд взяв до уваги надмірну тривалість судового розгляду справи, зазначивши, у затримці не винні заявники і, таким чином вирішив, що виконання вироків має бути тимчасово призупинене. При встановленні штрафу, який заявники були зобов'язані сплатити, суд взяв до уваги податкові донарахування, застосовані без будь-яких розрахунків, та надмірну тривалість судового розгляду.

На жаль, матеріал, котрий Вас зацікавив, знаходиться в обмеженому доступі і надається підписникам платформи.

Якщо Ви вже є підписником нашої платформи, то для перегляду матеріалу Вам потрібно авторизуватись. Ознайомитися з умовами підключення та оформити підписку Ви можете за посиланням або за телефоном.

(044) 334 6107

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.05.2017
Реєстраційний № рішення
22007/11