Справа Галл проти Угорщини

НЕОФІЦІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД

 

ДРУГА СЕКЦІЯ

СПРАВА «ГАЛЛ ПРОТИ УГОРЩИНИ»

(Заява №49570/11)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

25 червня 2013 року

ОСТАТОЧНЕ

04/11/2013

Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до § 2 статті 44 Конвенції. Рішення може підлягати редакційним правкам.

У справі «Галл проти Угорщини»

Європейський суд з прав людини (Друга секція), засідаючи Палатою, до якої увійшли:

Гвідо Раймонді, Президент, Дануте Йочиене, Пір Лоренцен, Андрас Сайо, Ішіл Каракаш, Небойша Вучинич, Хелен Келлер, судді та Стенлі Нейсміт, Секретар секції,

Після обговорення у нарадчій кімнаті 4 червня 2013 року,

Виносить наступне рішення, прийняте того ж дня:

ПРОЦЕДУРА

1.

Справу було розпочато за заявою (№49570/11), поданою на розгляд Суду 3 серпня 2011 року громадянкою Угорщини, пані Естер Марією Галл (далі – «Заявниця»), проти Республіки Угорщини за статтею 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – «Конвенція»).

2.

Заявницю представляв пан Е. Кіс, юрист, що веде практику в Угорщині. Угорський уряд (далі – «Уряд») був представлений паном З. Таллоді, Міністром державної адміністрації та правосуддя.

3.

Заявниця подала скаргу відповідно до статті 1 Протоколу №1 про те, що оподаткування в розмірі 98% являє собою необґрунтоване позбавлення майна або є оподаткуванням за надмірно високою ставкою.

Більш того, Заявниця повідомила, що стаття 14 Конвенції була порушена тому, що лише ті, хто були звільнені з державного сектору, підлягали оподаткуванню, і тому, що преференційний пороговий рівень застосовувався лише до відповідної групи.

4.

8 лютого 2012 року про заяву було повідомлено Урядові. Також було вирішено одночасно встановлювати питання щодо прийнятності та обставин справи (стаття 29 § 1).

ФАКТИ

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5.

Заявниця народилася 1954 року і проживає в Сольноці.

6.

Заявниця, яка була державним службовцем понад тридцять років, працювала в службі Угорської податкової адміністрації. 31 березня 2011 року її було звільнено, починаючи з 1 червня 2011 року. Її звільнення було частиною ряду схожих заходів у всій сфері державної служби.

7.

При звільненні, Заявниці за законом було передбачено право на отримання заробітної плати за два місяці - квітень і травень 2011 року, впродовж яких вона була відсторонена від роботи. Більш того, Заявниця повинна була отримувати вихідну допомогу в розмірі до 12 заробітних плат на виконання розділу 19(2) Закону «Про статус державних службовців» № XXIII від 1992 року (див. пункт 8).

Ці компенсаційні виплати надалі підлягали оподаткуванню у розмірі 98% в своїй частині, перевищуючи 3 500 000 угорських форинтів [1]. Перевищуюча частина становила 3 903 529 угорських форинтів [2], податок дорівнював 3 825 458 угорських форинтів [3]. Це становило загальне податкове навантаження в розмірі 60% від всієї вихідної допомоги замість загального розміру податку на доходи фізичних осіб в розмірі 16% за відповідний період.

Сума податків, про яку йде мова, не була виплачена Заявниці, але була утримана роботодавцем та прямо передана податковому органу 8 липня 2011 року.

ІІ. ВІДПОВІДНЕ ВНУТРІШНЄ ЗАКОНОДАВСТВО

8.

Розділ 19 Закону «Про статус державних службовців» №ХХІІІ від 1992 року передбачає наступне:

«(1) Державний службовець … має право на вихідну допомогу, якщо його службові відносини припиняються звичайним звільненням … .

(2) Сума вихідної допомоги становить, якщо державний службовець працював щонайменше:

g) 20 років: суму, рівну восьмимісячній заробітній платі …

Сума вихідної допомоги повинна бути збільшена на розмір чотирьох заробітних плат, якщо службові відносини припиняються протягом п'ятирічного періоду, що передує набуттю державним службовцем права на отримання пенсії за віком [розділ 19/А § 1(a)] чи передбаченій пенсії за віком.»

9.

22 липня 2010 року Парламент прийняв Закон «Про затвердження та зміну деяких економічних та фінансових законів» №XC від 2010 року (далі – «Закон»). Закон, який був опублікований в офіційному віснику 13 серпня 2010 року, передбачив, зокрема, новий податок на певні виплати працівникам державного сектору, чиє працевлаштування було припинене. Відповідно, виплата вихідної допомоги та інші платежі, пов'язані з припиненням роботи, які перевищують суму в 2 млн. угорських форинтів, стали предметом податку в розмірі 98%. Однак податок на дохід та вже сплачені внески на соціальне страхування можуть бути вирахувані з податку. Незважаючи на ліміт у розмірі 2 млн. угорських форинтів, положення закону про розмір вихідної допомоги – у деяких випадках, що дорівнюють винагороді за дванадцять місяців – не були змінені. Законопроект, що передував закону, виправдав податок з посиланням на суспільну мораль і несприятливу бюджетну ситуацію в країні.

10.

Закон вступив в силу 1 жовтня 2010 року; однак, податок повинен був застосовуватися до відповідних доходів з 1 січня 2010 року. Одночасно було внесено зміни до Конституції, що передбачали ретроактивне податкове зобов'язання за відповідний податковий рік щодо «будь-якої винагороди за добру мораль», сплачену в державному секторі.

11.

Закон було оскаржено в Конституційному суді в рамках абстрактного контролю постфактум. Цей суд визнав відповідні положення неконституційними у рішенні №184/2010 (X.28.)AB від 26 жовтня 2010 року.

Згідно з даними Конституційного Суду, доходи, отримані виключно на підставі відповідних статутних положень (тобто переважної більшості надходжень, на які поширюється спірне законодавство), не можна розглядати як такі, що суперечать добрим моральним принципам, і тому навіть внесення змін до Конституції не виправдовує ретроактивний податок у ​​розмірі 98%. Конституційний Суд зазначив, що розглянув ставку чи суму податків лише в якості виключення; однак, він визнав, що грошовий тягар був неконституційним, якщо мав конфіскаційний характер або його обсяг був явно перебільшеним, тобто був непропорційним та необґрунтованим. Враховуючи також «правило п'ятдесяти відсотків» (Halbteilungsgrundsatz), встановлене Федеративним конституційним судом Німеччини, згідно з яким загальне податкове навантаження на активи не повинно бути більшим 50-60% дохідності цих активів, суд визнав, що податок в розмірі 98% був надмірним та мав каральний характер, однак він застосовувався і до вихідних виплат. Податок стягується або вираховується з відповідних доходів, навіть якщо їх морально сумнівне походження неможливо встановити. Конституційний Суд скасував відповідні положення ретроактивно, тобто з дня набрання чинності Законом. Він спирався на викладені вище аргументи, а не на міркування щодо захисту майна, до якого його перевірка не поширювалася на справу.

12.

Рішення Конституційного суду містило, зокрема, такі міркування:

«5.2. … [Закон] застосовується до ... виплат, які виникають з безумовних статутних прав та визначаються за об'єктивними критеріями, тобто до тих ..., отриманих з будь-якого джерела, зазначеного в Законі, і перевищують [відповідну] суму. ... Закон не поширюється лише на бюджетні установи, а й на інших, державних роботодавців. Використання приватних ресурсів залежить від відносно вільного вибору громадян та автономних рішень. Проте рішення стосовно державних коштів є різними. [Оспорюване законодавство] стосується державних коштів та визначає, принаймні опосередковано, використання державних ресурсів.

Для того, щоб продовжити роботу необхідно Увійти

Ще не маєте підписки? Спробуйте безкоштовну тест-версію протягом 72-х годин!

Бажаєте ознайомитися з умовами підключення та оформити підписку?

Підписка Замовити дзвінок
comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

ПІБ судді:
Гавілей М.М