Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про порушення платником податку оформлення податкової звітності з податку на додану вартість; про неправомірність віднесення платником до складу витрат нарахованих на користь нерезидента роялті. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника лише в частині оскарження повідомлення-рішення, що стосується податкової звітності з ПДВ, а в решті – відмовили. Платник податків та контролюючий орган звернулися до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

У разі якщо сума податку на додану вартість, яка повинна бути зазначена в рядку 7 «Послуги, отримані від нерезидента на митній території України» податкової декларації з ПДВ, помилково включена платником податку до рядка 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» цієї ж податкової декларації, за умови не допущення заниження податкових зобов’язань (тобто всі узагальнені показники декларації з ПДВ в цілому є правильними), то вважається, що така помилка не призвела до зменшення визначеної до сплати суми ПДВ, не спричинила збільшення податкового кредиту, а відтак і не призвела до недоплати податку до бюджету, що, в свою чергу, виключає підстави для збільшення контролюючим органом такому платнику податку відповідної суми грошового зобов’язання.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу. Документом, який підтверджує, що особі, якій виплачуються роялті, є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником), є договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію