Постановление Высшего административного суда Украины от 19.11.2013 по делу № 2-а-5988/10/2170
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/73976/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Муравйов О. В.

судді Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.

за участю секретаря представників сторін:

від позивача: Малюги Ю. В.

від відповідача:Заремба М. В., Потапейко О. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову та ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року

Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 року

у справі № 2-а-5988/10/2170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року у справі № 2-а-5988/10/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 07.07.2010 року № 0002722301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в частині визначення податку в сумі 2 533 867,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 937 946,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 07.07.2010 року № 0002733500/0 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 750 145,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 375 072,50 грн. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Херсоні відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, які ТОВ «Верхньосірогозький олійно-переробний завод» включило до податкових декларацій з ПДВ за квітень 2009 року - березень 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийнявши нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцію у м. Херсоні планової виїзної перевірки ТОВ «Верхньосірогозький олійно-переробний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.03.2009 року по 31.03.2010 року складено акт № 2916/23-5/36419799 від 23.06.2010 року, яким зафіксовано порушено пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2 652 719 грн., завищення валового доходу за 4-й кв. 2009 року на суму 1 686 288,00 грн. внаслідок декларування у рядку 01.1 декларації доходу від продажу товару, якого не існувало, завищення валових витрат на суму 12 297 164,00 грн., в тому числі за 2-й квартал 2009 року - на 347 818,00 грн., 3 кв. 2009 року - 330 253,00 грн., 4-й кв. 2009 року - 5 398 581,00 грн., 1-й кв. 2010 року - на 6 220 512,00 грн. До складу валових витрат позивачем безпідставно віднесено вартість товару в сумі 9 989 842 грн. по прибутковим накладним, отриманим від ТОВ «Сінтекс-Юг», ПСП «Каїсса» та ПП ОСОБА_7

На підставі акта перевірки відповідачем 07.07.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002722301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2 652 719,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 992 309,60 грн. та № 0002733500/0 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 750 145,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 375 072,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарга платника залишена без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 року № № 0002722301/1 та № 0002733500/1 аналогічного змісту.

В акті перевірки зазначено, що позивачем безпідставно до складу валових витрат віднесено вартість товару в розмірі 9 989 842,00 грн. по прибутковим накладним, отриманим від ТОВ «Сінтекс-Юг», ПСП «Каїсса» та ПП ОСОБА_7

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Враховуючи вказані положення, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/ робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Невиконання зобов'язання по сплаті податку до бюджету контрагентом тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи. Чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність виконання операцій по поставці позивачу товар (насіння соняшника) між позивачем та ТОВ «Сінтекс-Юг», ПП ОСОБА_7 підтверджується матеріалами справи. В подальшому насіння перероблялось позивачем в олію, шрот з метою подальшого перепродажу, що не заперечується податковим органом.

На час здійснення господарських операцій вказані контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва про реєстрацію платниками ПДВ.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про неправомірність доводів відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Сінтекс-Юг» та ПП ОСОБА_7

Також судами встановлено, що факт придбання позивачем будівельних матеріалів у ПСП «Каїсса» не спростований податковим органом, а доводи останнього про відсутність поставок будівельних матеріалів між ПСП «Каїсса» та його постачальниками (тобто, контрагентами-постачальниками позивача по другому та третьому ланцюгам) не можуть бути підставою для позбавлення позивача (як покупця будматеріалів у ПСП «Каїсса») права на податковий кредит.

В акті перевірки відповідач зазначив, що позивач до податкового кредиту включив суму по операціям з придбання виробничого обладнання у ПП «Сервіс АПК», яке не надало платнику податкову накладну.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач додав до податкової декларації за звітний період скаргу на ПП «Сервіс АПК», висновки судів про правомірне формування позивачем податкового кредиту за господарською операцією з вказаним контрагентом є правомірними.

Також податковий орган вважає, що платником порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із завищенням валових витрат на суму 463 916,11 грн. у зв'язку із сплатою вартості електроенергії Іванівському РЕВ по договору постачання, укладеному ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» з ПП «Сервіс АПК».

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідні кошти сплачені за рахунками, виставленими ПП «Сервіс АПК» за споживання позивачем електроенергії при використання орендованого у останнього обладнання.

Колегія судів погоджується з висновок судів, що неможливість укладення договору на енергопостачання з причин, що не залежали від позивача, не можуть бути підставою для позбавляння права на віднесення цієї суми до валових витрат, оскільки матеріалами справи підтверджуються фактичні відносини між ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» та позивачем.

Порушення пп. п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у завищенні валових витрат на суму 58 826,16 грн. щодо сум, сплачених по договору уступки права вимоги, укладеної з ВАТ «ЕК «Херсонобленерго», позивачем не заперечується, а тому суди дійшли вірного висновку про правомірність виключення з податкового кредиту суми ПДВ 11 765,22 грн., сплаченої по цим операціям.

Обґрунтованим є висновок податкового органу про неправомірність віднесення до валових витрат суми 35 833,33 грн., яка сплачена позивачем в рахунок погашення податкового боргу за ПП «Сервіс АПК» в рахунок орендної плати, оскільки сплата податків за іншу особу законодавством не передбачена.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про порушення платником пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із віднесенням до валових витрат на послуги по ремонту орендованого та власного виробничого обладнання в розмірі 205 020,00 грн., та модернізацію основних фондів в розмірі 175 756,87 грн., оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач не надав доказів декларування основних засобів та їх вартості.

Враховуючи положення п. 11. 2 ст. 11 вказаного Закону сплачена ПП «Строймаркет КН» сума авансу 210 908,25 грн. по договору про надання послуг також неправомірно віднесена платником до валових витрат, адже роботи на момент проведення перевірки не виконані, а обладнання, яке повинно демонтуватись чи встановлюватись, пов'язане з господарською діяльністю товариства.

Отже, в силу встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 07.07.2010 року № 0002722301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в частині визначення податку в сумі 2 533 867,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 937 946,00 грн., від 07.07.2010 року № 0002733500/0 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 750 145,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 375 072,50 грн.

Разом з тим, неможливо погодитись із висновком про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, які ТОВ «Верхньосірогозький олійно-переробний завод» включило до податкових декларацій з ПДВ за квітень 2009 року - березень 2010 року, оскільки така інформація призначена для внутрішнього використання податковими органами та не порушує права чи інтереси платника. Наявні в справі докази свідчать, що зазначена інформація була внесена електронної бази даних в 2010 році. Чинний на той момент Закон України «Про порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетом та державними цільовими фондами» не пов'язував використання такої інформації із захистом прав платника податків.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 року у справі № 2-а-5988/10/2170 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Херсоні відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, які ТОВ «Верхньосірогозький олійно-переробний завод» включило до податкових декларацій з ПДВ за квітень 2009 року - березень 2010 року.

В цій частині прийняти нове рішення.

В позові про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Херсоні відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, які ТОВ «Верхньосірогозький олійно-переробний завод» включило до податкових декларацій з ПДВ за квітень 2009 року - березень 2010 року, відмовити.

В іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 року у справі № 2-а-5988/10/2170 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька, Н. Є. Маринчак

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.11.2013
ПІБ судді:
Муравйов О.В.
Реєстраційний № рішення
2-а-5988/10/2170
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію