Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у справі № 808/334/17
Державний герб України

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року об 11 год. 14 хв.Справа № 808/334/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чупріни О.Ю.,

відповідача - Воронкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст»

до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» (далі - ТОВ «ВБ «Кераміст»), звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Запорізька ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2016 №0000581400.

В обґрунтування позовних вимог посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем строків подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік з огляду на те, що звіт поданий помилково, оскільки відображені у ньому операції з контрагентами-нерезидентами ПБОЮЛ Сейткулієвою Шекер Гусеіншаївною та компанією Wallenberg SA Case Postale не є контрольованими операціями в розумінні статті 39 Податкового кодексу України. На думку позивача, не можуть визнаватись контрольованими операції з контрагентом, який не є платником податку на прибуток відповідно до нормативно-правового регулювання країни, резидентом якої він являється, у зв'язку з чим позивач вважає, що у нього був відсутній обов'язок звітувати про зовнішньоекономічні операції з резидентом Туркменістану ПБОЮЛ Сейткулієвою Шекер Гусеіншаївною. Крім того, позивач вказує, що операції з компанією Wallenberg SA Case Postale не підпадають під визначення контрольованих операцій, оскільки країна реєстрації даного контрагента невідома. Вважає, що з огляду на місце здійснення господарської діяльності компанією Wallenberg SA Case Postale - Швейцарська Конфедерація, операції з даним контрагентом також не можуть вважатись контрольованими, тому що розпорядженням Кабінету Міністрів України Швейцарську Конфедерацію виключено з переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установлених пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України, через досягнення між Україною та Швейцарською Конфедерацією домовленості про обмін відповідною інформацією. Зазначає, що Державна фіскальна служба України та її територіальні органи для виконання покладених на них обов'язків мають право на отримання необхідної податкової інформації від компетентних органів Швейцарської Конфедерації, у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок звітування про вказані операції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем приписів статті 39 Податкового кодексу України в частині недотримання строків подання звітності про контрольовані операції. Так, під час проведення перевірки було встановлено, що звіт про контрольовані операції за 2015 рік подано позивачем після спливу законодавчо встановленого терміну, щодо зумовило прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що позивачем самостійно подано відповідний звіт та визначено операції с ПБОЮЛ Сейткулієвою Шекер Гусеіншаївною та компанією Wallenberg SA Case Postale як контрольовані. Крім того, позивачем самостійно у звіті зазначено Швейцарську Конфедерацію як країну реєстрації Wallenberg SA Case Postale. Вказує, що на момент здійснення зовнішньоекономічних операцій з даними контрагентами Туркменістан та Швейцарська Конфедерація були включені до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим повинні відображатись у звіті. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ВБ «Кераміст» зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 17 серпня 2000 року, перебуває на обліку у Запорізькій ОДПІ.

18 травня 2016 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України звіт про контрольовані операції за 2015 рік №9276804824, в якому визначено операції з ПБОЮЛ Сейткулієвою Шекер Гусеіншаївною (Туркменістан) та компанією Wallenberg SA Case Postale (Швейцарська Конфедерація) як контрольовані.

У період з 03.06.2016 по 07.06.2016 співробітниками Запорізької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання терміну подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, за результатами якої складено акт перевірки №39/08-29-14-00/31122120 від 14.06.2016.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ «ВБ «Кераміст» пп. 39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України в частині недотримання терміну подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення на висновки акту перевірки, які за результатами розгляду були залишені контролюючим органом без задоволення.

На підставі акту перевірки №39/08-29-14-00/31122120 від 14.06.2016 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581400 від 4 липня 2016 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 365400,00 грн. на підставі п. 120.3 ст.120 Податкового кодексу України.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Запорізькій області та ДФС України. Рішеннями ГУ ДФС у Запорізькій області від 14.09.2016 №3040/10/08-01-10-01-13 та рішенням ДФС України від 14.12.2016 №27029/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, суду необхідно дослідити обґрунтованість таких висновків.

Предметом проведеної перевірки позивача було питання своєчасності подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Перевіркою встановлено, що у період з 14.05.2015 по 31.12.2015 позивач мав господарські взаємовідносини з продажу (експорту) товару з ПБОЮЛ Сейткулієвою Шекер Гусеіншаївною, країна реєстрації - Туркменістан, на загальну суму 6 793 001,15 грн.

Також у період з 01.01.2015 по 15.09.2015 позивач мав господарські взаємовідносини з придбання (імпорту) товару з компанією Wallenberg SA Case Postale, країна реєстрації - Швейцарська Конфедерація, на загальну суму 20 970 013,90 грн.

В акті перевірки зазначено, що країна реєстрації нерезидента - Туркменістан - входила до переліку держав (територій), затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України: з 14.05.2015 по 15.09.2015 - № 449-р від 14.05.2015; з 16.09.2015 по теперішній час - № 977-р від 16.09.2015.

Також зазначено, що країна реєстрації нерезидента - Швейцарська Конфедерація - входила до переліку держав (територій), затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України: з 25.12.2013 по 13.05.2015 включно - №1042-р від 25.12.2013; з 14.05.2015 по 15.09.2015 - № 449-р від 14.05.2015.

Таким чином контролюючий орган дійшов висновку, що одночасно виконані всі умови, передбачені пп.39.2.1.7 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України - господарські операції визнаються контрольованими.

Під час перевірки встановлено, що звіт поданий з порушенням визначеного пп. 39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України терміну, що зумовило застосування до позивача штрафних санкції, передбачених п. 120.3 ст.120 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з такою позицією контролюючого органу, оскільки вважає, що операції з ПБОЮЛ Сейткулієвою Шекер Гусеїншаевною та компанією Wallenberg SA Case Postale не підпадають під визначення контрольованих операцій, а тому у позивача не було обов'язку подавати звіт про контрольовані операції, зазначає, що звіт поданий помилково.

Позивач вказує, що основною ознакою віднесення тих чи інших операцій до контрольованих є відмінність ставок оподаткування податком на прибуток підприємств в Україні та в країні реєстрації нерезидента, у зв'язку з чим вважає, що контрольованими можуть визнаватись лише ті операції, контрагенти-нерезиденти по яким є платниками цього податку.

Позивач зазначає, що відповідно до Довідки Державної податкової служби по місту Марі Марійської області Головної державної податкової служби Туркменістана від 30.08.2016 № 1406, підприємець без створення юридичної особи Сейткулієва Шекер не є підприємством та платником податку на прибуток на підставі ст.147 Податкового кодексу Туркменістану. На думку позивача, наведене свідчить про те, що господарські операції позивача з даним контрагентом-нерезидентом не є контрольованими.

Крім того, позивач вказує, що у Швейцарській Конфедерації діють різні ставки податку на прибуток підприємств та може бути як більшою так і меншою від ставки, яка встановлена податковим законодавством України. Позивач вважає, що сам факт віднесення певної країни (території) до відповідного Переліку за умови існування в країні різних ставок податку на прибуток підприємств не може бути підставою для віднесення операцій з резидентом такої країни до контрольованих.

Позивач зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 977-р «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.29 Податкового кодексу України» Швейцарську Конфедерацію виключено з Переліку, починаючи з 16.09.2015. Крім того, між Швейцарською Конфедерацією та Україною існує домовленість про обмін інформацією відповідно до Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал», ратифікованою 10.01.2002. Отже податкові органи мають можливість та обов'язок самостійно встановлювати, за якою ставкою оподатковується нерезидент.

Крім того, позивач зазначає, що за інформацією Wallenberg SA Case Postale, наданою у листі від 13.02.2017, компанія не є зареєстрованою швейцарською компанією, місце реєстрації невідомо, отже підстави для звітування про операції з даним контрагентом відсутні.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція органів контролю, повноваження й обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлюються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Згідно з пп.39.2.1.7 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Аналізуючи зазначені норми можна дійти висновку, що для цілей трансфертного ціноутворення операції визнаються контрольованими за умови їх відповідності таким критеріям:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- платник податків здійснював господарські операції з контрагентом-нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, з дати включення держави (території) до такого переліку.

- обсяг таких господарських операцій платника податків з контрагентом-нерезидентом перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України визначено, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З акту перевірки встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що річний дохід ТОВ «ВБ «Кераміст» за 2015 рік від будь-якої діяльності для цілей трансфертного ціноутворення, визначений за правилами бухгалтерського обліку складав 138 845 000 грн.

Також, встановлено, що операції з ПБОЮЛ Сейткулієвою Шекер Гусеіншаївною та компанією Wallenberg SA Case Postale протягом 2015 року по кожному з контрагентів перевищували 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків).

Судом встановлено, що у поданому звіті про контрольовані операції за 2015 рік позивач самостійно визначив країну реєстрації своїх контрагентів: ПБОЮЛ Сейткулієва Шекер Гусеіншаївна - Туркменістан, Wallenberg SA Case Postale - Швейцарська Конфедерація.

Станом на момент здійснення господарських операцій між ТОВ «ВБ «Кераміст» та ПБОЮЛ Сейткулієвою Шекер Гусеиншаевною (з 14.05.2015 по 31.12.2015) Туркменістан був включений до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №449-р та від 16.09.2015 №977-р.

Крім того, встановлено, що станом на момент здійснення господарських операцій між ТОВ «ВБ «Кераміст» та Wallenberg SA Case Postale (з 01.01.2015 по 15.09.2015) Швейцарська Конфедерація також була включена до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042-р та від 14.05.2015 №449-р.

Таким чином, операції позивача з контрагентами-нерезидентами ПБОЮЛ Сейткулієвою Шекер Гусеіншаївною та Wallenberg SA Case Postale відповідно до наданих позивачем у звіті про контрольовані операції за 2015 рік відомостей є контрольованими операціями в розумінні ст.39 Податкового кодексу України.

При цьому суд вважає хибними твердження позивача про те, що контрольованими можуть визнаватись лише ті операції з нерезидентами, у яких контрагенти є платниками податку на прибуток, оскільки зазначений критерій положеннями ст.39 Податкового кодексу України не встановлений, отже дане твердження не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Також необґрунтованими є посилання позивача на виключення Швейцарської Конфедерації з відповідного переліку Кабінету Міністрів України, оскільки на час здійснення господарських операцій з Wallenberg SA Case Postale зазначена країна містилась у Переліках держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042-р та від 14.05.2015 №449-р.

Крім того, суд звертає увагу, що при вирішенні питання щодо віднесення задекларованих позивачем операцій до контрольованих контролюючий орган виходив з інформації, зазначеної позивачем самостійно у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік.

Також необхідно враховувати, що інформація Державної податкової служби по місту Марі Марійської області Головної державної податкової служби Туркменістана щодо умов оподаткування ПБОЮЛ Сейткулієвої Шекер Гусеіншаївни та стосовно місця реєстрації контрагента Wallenberg SA Case Postale отримана позивачем вже після подання Звіту про контрольовані операції за 2015 рік, а також після прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже зазначені обставини об'єктивно не могли бути враховані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 2 Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2016 року за № 187/28317, у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:

новий Звіт (Звіт з позначкою «звітний новий») до граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період;

уточнюючий Звіт (Звіт з позначкою «уточнюючий») після граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період.

Таким чином, в разі виявлення помилок, неточностей та недоліків у звітності щодо контрольованих операцій, у тому числі щодо країни реєстрації контрагента, платник податків може виправити такі помилки самостійно шляхом подання нового або уточнюючого звіту.

Отже, враховуючи, що Звіт про контрольовані операції за 2015 рік подано позивачем самостійно 18 травня 2016 року, а відповідно до зазначеної у Звіті інформації відображені господарські операції є контрольованими, суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу про порушення позивачем терміну подання звіту про контрольовані операції.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, за змістом якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

При з'ясуванні обставин даної справи судом встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на позивача накладено штраф за порушення терміну подання звітності про контрольовані операції на підставі п. 120.3 ст.120 Податкового кодексу України в розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а саме: в розмірі 365400,00 грн.

Відповідно до п. 120.3 ст.120 Податкового кодексу України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі:

300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;

1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Отже диспозицією зазначеної норми визначено склад відповідного правопорушення, яке полягає у:

неподанні платником податків звіту про контрольовані операції;

неподанні документації з трансфертного ціноутворення;

невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

Тобто, порушення платником податків термінів подання звіту про контрольовані операції не охоплюється диспозицією п. 120.3 ст.120 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Частиною 1 статті 8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так у справах «Щокін проти України» та «Сєрков проти України», які набрали статусу остаточних, Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Таким чином, на переконання суду, враховуючи, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення пункт 120.3 статті 120 Податкового кодексу України не містив належно закріпленого складу правопорушення, пов'язаного з несвоєчасним поданням платником податків звіту про контрольовані операції, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Вказаний висновок суду підтверджується також і тією обставиною, що 21 грудня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017 та яким статтю 120 Податкового кодексу України доповнено пунктом 120.4, яким впорядковано питання відповідальності платника податків за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

Отже, суд вважає необґрунтованим застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій на підставі п. 120.3 ст.120 Податкового кодексу України, оскільки в ході проведення перевірки контролюючим органом не було встановлено факту не подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2015 рік, а лише було встановлено несвоєчасне подання звіту, що не охоплюється складом правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. 120.3 ст.120 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 04.07.2016 №0000581400 - скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.07.2016 №0000581400.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5481,00 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
10.07.2017
ПІБ судді:
Семененко М.О.
Реєстраційний № рішення
808/334/17
Інстанція
Перша
Ключові статті:
  • [>>>] 39
  • [>>>] 120
  • Резолютивна частина
    Позов платника податку задоволено.
    Подальше оскарження
    Апеляційна скарга податкового органу на постанову суду першої інстанції залишена без руху.
    Замовити персональну презентацію