Постанова Вищого адміністративного суду України від 28.09.2015 у справі № 2а-5022/12/1370
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2015 р. м. Київ К/800/38132/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),

Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року

у справі № 2а-5022/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року у справі № 2а-5022/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області щодо складення акта № 171/22-0/33087083 від 21.05.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Магнат-РР» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Західекспертспецбуд» за травень, які полягають у протиправних висновках про заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість усього на суму 156 340, 00 грн., в т.ч. за травень 2009 року у сумі 38 920, 00 грн., червень 2009 року у сумі 117 420, 00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0000542300.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Магнат-РР» з питань взаєморозрахунків за травень 2009, червень 2009 року з ТОВ «Західекспертспецбуд», відповідачем складено акт від 21.05.2011 року № 171/22-0/33087083, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 156 340, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0000542300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 195 425, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту по безтоварних операціях по взаєморозрахунках з ТОВ «Західекспертспецбуд».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо документального підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Західекспертспецбуд» укладено договір купівлі-продажу. Виконання умов вказаного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, заявками на доставку товару, платіжними документами.

Матеріалами справи підтверджується використання отриманих товарів від контрагенту для здійснення господарської діяльності позивача. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. Так, судами встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області щодо складення акта № 171/22-0/33087083 від 21.05.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Магнат-РР» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Західекспертспецбуд» за травень, які полягають у протиправних висновках про заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість усього на суму 156 340, 00 грн., в т.ч. за травень 2009 року у сумі 38 920, 00 грн., червень 2009 року у сумі 117 420, 00 грн.

Згідно положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки викладені в акті податкової перевірки не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника податкового органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акт перевірки не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акту, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акту перевірки, а так само дій щодо включення до акту перевірки будь-яких даних.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За таких обставин резолютивна частина постанови суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року у справі № 2а-5022/12/1370 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області щодо складення акта № 171/22-0/33087083 від 21.05.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Магнат-РР» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Західекспертспецбуд» за травень, які полягають у протиправних висновках про заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість усього на суму 156 340, 00 грн., в т.ч. за травень 2009 року у сумі 38 920, 00 грн., червень 2009 року у сумі 117 420, 00 грн.

В цій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року у справі № 2а-5022/12/1370 залишити без змін.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року у справі № 2а-5022/12/1370 щодо частини скасованої постанови суду першої інстанції скасувати.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко Н.Г.Пилипчук

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
28.09.2015
ПІБ судді:
Цвіркун Ю.І.
Реєстраційний № рішення
2а-5022/12/1370
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд частково задовольнив касаційну скаргу контролюючого органу, в частині скасування рішення в частині задоволення позовних вимог платника щодо визнання протиправними дій контролюючого органу щодо складення акта про результати позапланової невиїзної документальної перевірки
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію