Постанова Вищого адміністративного суду України від 27.11.2013 у справі № 2а-24/11/0532 (2-а-4511/2011)
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/44653/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І.- головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі - Управління)

на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 13.05.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2011

у справі № 2а-24/11/0532 (2-а-4511/2011)

за позовом ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі - ДПІ)

та Управління

про визнання бездіяльності незаконною та стягнення коштів.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Донецька з позовом до ДПІ та Управління, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідачів щодо добровільного повернення коштів помилково сплаченого ним податку з доходів фізичних осіб у сумі 2748,79 грн. та стягнути ці кошти на його користь. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій та відповідно до пункту 18 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" звільнений від сплати прибуткового податку з усіх отриманих ним доходів.

Постановою названого суду від 13.05.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2011, позов задоволено з мотивів його обґрунтованості.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що спеціальним законом з питань оподаткування, а саме - Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» - не передбачено податкової пільги для платників податку, які належать до учасників бойових дій.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне її задовольнити з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Ворошиловським РВК міста Донецька 17.04.1996, та працює у приватному підприємстві «Слава Консалтинг».

Під час виплати заробітної плати на цьому підприємстві з доходу позивача утримувався податок з доходів фізичних осіб без урахування податкової пільги, визначеної статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що і обумовило факт звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з розглядуваними ними позовними вимогами

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції виходили з того, що пільга, визначена пунктом 18 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є чинною і тому поширюється на позивача, який має статус учасника бойових дій; позбавлення ж позивача права на вказану пільгу було кваліфіковано судами як порушення суб'єктами владних повноважень права ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна.

Так, статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) , і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

У преамбулі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що цей закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час виникнення спірних правовідносин врегульовував правовідносини з оподаткування доходів фізичних осіб.

Згідно з цим Законом порівняно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який діяв на час набрання чинності Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", змінено порядок оподаткування доходів фізичних осіб та порядок надання пільг з оподаткування. Зокрема, передбачено надання пільг з оподаткування шляхом включення до оподатковуваного доходу певних виплат та надання податкових соціальних пільг: загальних для будь-якого платника податку та окремих соціальних пільг для певної пільгової категорії осіб.

Особи, які мають статус учасників бойових дій не під час Другої світової війни, в тому числі зазначені у статтях 4 та 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не належать до такої окремої пільгової категорії платників податків.

Пунктом 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Відтак пільга, визначена пунктом 18 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо звільнення від оподаткування осіб, які є учасниками бойових дій, не може бути застосована до відносин, що є предметом розгляду у цій справі, оскільки суперечить правилам оподаткування, встановленим Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Особливості правил оподаткування, встановлені державою, не можна розцінювати як порушення права особи на володіння її майном з огляду на абзац другий статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведене виключає можливість задоволення цього позову.

Відповідна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 21-67а11.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області задовольнити.

2. Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 13.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2011 у справі № 2а-24/11/0532 (2-а-4511/2011) скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
27.11.2013
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-24/11/0532 (2-а-4511/2011)
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію