Постанова Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 у справі № 2а-3538/11/1070

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/24533/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді: Пилипчук Н.Г.

суддів:Ланченко Л.В., Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Ковтун О.С.

представника позивача Хоменка М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012

у справі № 2а-3538/11/1070

за позовом Комунального підприємства «Білоцерківський міський парк культури відпочинку імені Т.Г. Шевченка»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання податкової консультації недійсною, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано недійсною письмову податкову консультацію від 20.05.2011 № 12561/10/152. Зобов'язано Білоцерківську ОДПІ Київської області надати письмову консультацію Комунальному підприємству «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка» з урахуванням висновків суду. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.

Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову. Вважає, що суди порушили норми матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що лист не є податковою консультацією у розумінні Податкового кодексу України і носить виключно інформативний характер. Пільги, передбачені п.п. 282.1.1 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, поширюються тільки на неприбуткові установі та організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Білоцерківською ОДПІ Київської області на звернення Комунального підприємства «Білоцерківський міський парк культури відпочинку імені Т.Г. Шевченка» надано податкову консультацію у письмовій формі (лист від 20.05.2011 № 12561/10/152) з питань практичного застосування п.п. 282.1.1 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, якою передбачено звільнення від сплати податку (плати за землю) заповідників, у тому числі історико-культурних, національних природних парків, заказників (крім мисливських), парків державної та комунальної власності, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних і зоологічних парків, пам'яток природи, заповідних урочищ та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

У зазначеній консультації відповідач вказав, що згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка» за класифікацією організаційно-правових форм господарювання відноситься до комунальних підприємств, основні види економічної діяльності: діяльність ярмарок та атракціонів, інші види оптової торгівлі. Згідно зі статутом метою діяльності підприємства є одержання прибутку в інтересах Білоцерківської міської ради.

Комунальне підприємство «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г.Шевченка» не може користуватися пільгою, передбаченою п.п. 282.1.1 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, а повинно подати податкову декларацію з плати за землю та сплачувати податок на загальних підставах.

Відповідачем звернуто увагу позивача на те, що пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України передбачено, що міські ради можуть надавати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Підпункт 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає податкову консультацію як допомогу контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з положеннями п.п. 52.1, 52.2, 5.2.3, 5.2.4 ст. 52 Податкового кодексу України передбачено безоплатне надання контролюючим органом за зверненням платника податків консультації в усній або письмовій формі з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства, яка має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, з питань, що належать до повноважень такого контролюючого органу.

Оцінка судами викладеної у листі від 20.05.2011 № 12561/10/152) інформації з питань практичного застосування п.п. 282.1.1 п.282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, адресованому позивачеві, як податкової консультації відповідає наведеним вище положенням Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 53.3. ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

При дослідженні питання відповідності викладеної в письмовій формі податкової консультації нормам та змісту плати за землю судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.10.1993 між Білоцерківською міською радою народних депутатів Київської області та парком імені Петровського був укладений договір № 132 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) строком на 5 років для виробничих цілей, на умовах оренди без права передачі в оренду земельної ділянки, загальною площею 6, 4176 гектарів, на підставі рішення Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області від 28.09.1993 року № 339.

Відповідно до пункту 2.2 даного договору землекористувач звільняється від плати за землю згідно з пунктом 4 статті 11 Закону України «Про плату за землю».

У серпні 2000 року між Білоцерківською міською радою народних депутатів Київської області та Білоцерківським міським парком культури та відпочинку був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) строком на 5 років на умовах тимчасового користування для використання земельної ділянки за цільовим призначенням земельної ділянки, загальною площею 6, 4176 гектарів, розташованої на бульварі Олександрівському, 11, на підставі рішення Білоцерківською міською радою народних депутатів Київської області від 28.07.2000 року № 248.

На час вирішення справи в судах попередніх інстанцій триває процес розроблення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 24.09.2009 № 1133.

Згідно з витягом з технічної документації № 438 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за функціональним використанням земельна ділянка належить до земель громадського призначення (парку).

Згідно з довідками від 11.11.2004 № 206, від 26.01.2006 № 335 та від 22.11.2006 № 1842 про визначення грошової оцінки земельної ділянки цільовим призначенням земельної ділянки Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка» є розміщення парку.

Статтею 282 Податкового кодексу України передбачено пільги щодо сплати податку для юридичних осіб.

Відповідно до п.п. 282.1.1 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються заповідники, у тому числі, серед іншого, парки державної та комунальної власності.

Згідно з Правилами утримання земельних насаджень у населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за № 880/12754, парк - самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення. Залежно від характеру і призначення вони діляться на парки культури і відпочинку, районні, спортивні, дитячі, дендрологічні, історичні, національні, меморіальні, етнографічні парки-музеї, історичні, виставкові, зоологічні, аерофітотерапії тощо.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що норми п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу Українипоширюються на юридичних осіб, які мають у користуванні земельні ділянки комунальної власності, до яких належать землі загального користування населених пунктів - парки (ст. 83 Земельного кодексу України).

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, які свідчать, що Комунальне підприємство «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка» є юридичною особою, комунальним підприємством, парком культури та відпочинку, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про те, що це підприємство є звільненим від загальнодержавного податку - плати за землю.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що пільга, передбачена п.п. 282.1.1 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, поширюється виключно на суб'єктів господарювання, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, є безпідставною, оскільки законом такої умови не передбачено.

Враховуючи, що судами повно і правильно встановлено обставини у справі та надано їм правову оцінку, суд касаційної інстанції знаходить законними та обґрунтованими оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсною оспорюваної податкової консультації.

Разом з тим суд касаційної інстанції знаходить передчасним задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати письмову консультацію з урахуванням висновків суду.

Протиправність правового акту індивідуальної дії - податкової консультації, яка визнана судом недійсною, виникає з моменту прийняття такого рішення суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Підстави вважати, що контролюючий орган у майбутньому не виконає вимог закону і порушить права та інтереси позивача у цій частині відсутні.

Виходячи з того, що оскаржувані судові рішення є помилковими тільки в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати нову письмову консультацію з урахуванням висновків суду, суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити шляхом викладення резолютивної частини постанови суду першої інстанції в редакції, за якою в задоволенні позову в цій частині буде відмовлено.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 в такій редакції:

«Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсною письмову податкову консультацію Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 20.05.2011 № 12561/10/152.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Білоцерківський міський парк культури відпочинку імені Т.Г. Шевченка» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.)».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Н.Г. Пилипчук

Судді: Л.В. Ланченко, Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
26.10.2014
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2а-3538/11/1070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, рішення попередніх інстанцій змінено.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію