Постанова Вищого адміністративного суду України від 22.10.2014 у справі № 2а-6534/10/2670

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/23071/12

№  К/9991/23071/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012

у справі № 2а-6534/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агрофорум-Плюс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та податкових вимог,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, позов задоволено частково:  визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення рішення ДПІ у  Печерському районі м. Києва від 09.04.2010: № 0000201506/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1998090,15 грн., у тому числі за основним платежем - 1902943,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 95147,15 грн.; першу та другу податкові вимоги ДПІ у  Печерському районі м. Києва від 29.04.2010 № 1/4663 та від 22.06.2010 № 2/6782 в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 3820929,00 грн.; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у  Печерському районі м. Києва просить  скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 09.04.2010 № 0020/15-06. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищив податковий кредит на загальну суму 3643157,00 грн. у податковому обліку за січень, лютий 2010 року  за податковими накладними, виписаними ТОВ «Альтоника», свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 24.12.2009, та постачальником з індивідуальним податковим номером 363176711038, який не зареєстрований, внаслідок чого занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у податковому обліку за січень, лютий 2010 року на 1902943,00 грн. та 1740214.00 грн. відповідно.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010 № 0000201506/0 про визначення ТОВ «Агрофорум-Плюс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3825315,00 грн., у т.ч.: 3643157,00 грн. - основний платіж та 182158,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У зв'язку з несплатою цієї суми податкового зобов'язання позивачу направлені податкові вимоги від 29.04.2010 № 1/4663 (перша) на суму 3820929,00 грн. (у т.ч. 3638771,00 грн. - основний платіж та 182158,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та від 22.06.2010 № 2/6782 (друга) на суму 9415873,45 грн. (у т.ч. 8967285,00 грн. - основний платіж та 448584,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Агрофорум-Плюс» задекларував у податкових деклараціях за січень та лютий 2010 року податковий кредит у сумах 1902943,00 грн. та 1740214.00 грн. відповідно. Податковий кредит у сумі 1902943,00 грн. сформований за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Альтоника», а податковий кредит у сумі 1740214,00 грн. - за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Солтек С». При цьому податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Солтек С» містять індивідуальний податковий номер 363176711038, який не відповідає індивідуальному податковому номеру цього товариства.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.4 цього ж пункту передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР  встановлено, що реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво: якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, разом із наданням заяви про таке анулювання; якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку (абзац сімнадцятий пункту 9.8).

За змістом наведених правових норм особа, реєстрацію  платником ПДВ якої  анульовано, не має права виписувати податкові накладні, а податкові накладні, виписані після анулювання реєстрації, не мають значення юридичної підстави для включення сум податку до податкового кредиту в податковому обліку.

Встановивши у судовому процесі факт анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Альтоника» актом від 24.12.2009 № 475, суди  першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність формування позивачем податкового кредиту у податковому обліку за січень 2010 року у сумі 1902943,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних цим товариством.

Разом із тим, цей висновок суду не відповідає резолютивній частині судового рішення, яким скасовано податкове повідомлення-рішення у сумі у сумі 1998090,15 грн., у тому числі за основним платежем - 1902943,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 95147,15 грн., оскільки саме ця сума податкового зобов'язання визначена позивачу з підстав неправомірного формування ним податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Альтоніка».

Помилковими є також висновки судів попередніх інстанцій про правомірне формування позивачем податкового кредиту у сумі 1740214,00 грн. у податковому обліку за лютий 2010 року  за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Солтек С».

У судовому процесі на підставі доданих до матеріалів справи копій податкових накладних, наданих позивачем під час перевірки на підтвердження податкового кредиту в зазначеній сумі, встановлено, що ці податкові накладні містять індивідуальний податковий номер 363176711038, який не відповідає індивідуальному податковому номеру ТОВ «Солтек С» (363176714038) (а.с.96).

Нормою пункту «г» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що одним із обов'язкових реквізитів податкової накладної є податковий номер платника податку (продавця та покупця).

Певні недоліки податкової накладної, зокрема щодо відсутності певних реквізитів, не можуть бути беззаперечною підставою для втрати такою накладною значення документу податкового обліку, який підтверджує правомірність декларування суми податкового кредиту. Це, однак,  не стосується податкового номера платника податку (постачальника та покупця), як обов'язкового реквізиту документу податкової звітності, яким є податкова накладна. Відсутність податкового номеру платника податку, в тому числі і зазначення податкового номеру, який не відповідає дійсності, впливає на дані податкового обліку, який ведеться податковими органами, в тому числі в розрізі контрагентів платника податку, та безпосередньо впливає на адміністрування сплати податків. З огляду на це відсутність правильного індивідуального податкового номеру платника податку - постачальника в податковій накладній позбавляє останню значення документу податкового обліку, який підтверджує  суму податкового кредиту.

Оскільки висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірного включення ТОВ «Агрофорум-Плюс» до податкового кредиту 1740214,00 грн.  не відповідає  змісту правового регулювання вищенаведених норм Закону № 168/97-ВР, судові рішення в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині позовних вимог нового рішення про відмову в їх задоволенні.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки про передчасність винесення відповідачем першої податкової вимоги від 29.04.2010 № 1/4663 та другої податкової вимоги від 22.06.2010 № 2/6782 на суму 3820929,00 грн.

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ) (втратив чинність з 1 січня 2011 року) день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (підпункт 5.2.4 пункту 5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ).

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 ст.6 цього Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 цього пункту податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Враховуючи те, що податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 09.04.2010 № 0000201506/0, було оскаржене у судовому порядку, його сума  на дати направлення першої та другої податкових вимог (29.04.2010 та 22.06.2010) не була узгодженою, а отже ці податкові вимоги прийняті ДПІ з порушенням вищенаведених норм Закону № 2181-ІІІ.

У силу норм частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 225 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково, змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, позов задовольнити частково: скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.04.2010 № 1/4663 та другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 22.06.2010 № 2/6782 на суму 3820929,00 грн.

У позові про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 09.04.2010 № 0000201506/0 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко  

Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.10.2014
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
2а-6534/10/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково. Змінено рішення судів першої та апеляційної інстанції: скасовано податкові вимоги, у задоволенні скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду України у Верховному  Суді України не переглядалося.
Замовити персональну презентацію