Постанова Вищого адміністративного суду України від 21.11.2013 у справі № 812/2722/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/800/31162/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є.,

Сіроша М.В., Усенко Є.А.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року

у справі № 812/2722/13-а

за поданням Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

В С Т А Н О В И Л А

20 березня 2013 року Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби звернулась до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року в задоволенні подання Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі № 812/2722/13-а залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі № 812/2722/13-а - без змін.

Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом голови Державної податкової служби у Луганській області від 20 лютого 2013 року призначено проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання - Фізичної особи підприємця - ОСОБА_4, який здійснює підприємницьку діяльність в кіоску за адресою: АДРЕСА_1 - район магазина «Продукти мира» з 25 лютого 2013 року по 6 березня 2013 року (а. с. 5).

25 лютого 2013 року посадовими особами ДПІ у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби здійснено вихід за місцем проведення перевірки з питань дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обліку підакцизних товарів.

Актом б/н від 25 лютого 2013 року (а. с. 8) за підписом заступника начальника відділу моніторингу грошових операцій управління податкового контролю ДПС у Луганській області, радника податкової служби ІІ рангу - Авершина Дмитра Анатолійовича, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу платників податків управління податкового контролю ДПІ у м. Лисичанську, інспектора служби ІІ рангу - Касатова Євгена Миколайовича зафіксовано, що після ознайомлення зі службовими посвідченнями посадових осіб контролюючого органу особа, яка фактично проводила розрахункові операції в кіоску за адресою АДРЕСА_1 - район магазина «Продукти мира», ОСОБА_7 відмовилася поставити підпис в направленнях на фактичну перевірку, отримати копію наказу і направлень на перевірку, а також від допуску до проведення фактичної перевірки посадових осіб державної податкової служби, при цьому не зазначивши причин такої відмови.

19 березня 2013 року у зв'язку з відмовою від допуску до проведення перевірки начальником ДПІ у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (а. с. 10).

Арешт на майно, відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відмовляючи у підтвердженні обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, суди попередніх інстанцій виходили із того, що податковим органом не доведено факту не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, оскільки відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_7 щодо вчинення дій від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та перевірка платника податків проводилася не за адресою знаходження книги обліку розрахункових операцій.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Так, підпунктом 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі також - «ПК України») визначено обов'язок платників податків допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян) , що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом, а відповідно до підпункту 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов'язок не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

За змістом підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу органи державної податкової служби мають право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Так, закріплені в підпунктах 16.1.13, 16.1.19 пункту 16.1 статті 16, підпункті 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України компетенція контролюючих органів та обов'язок платників податків є необхідними умовами для забезпечення виконання приписів частини 1 статті 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з положеннями пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

За таких обставин, за змістом наведених вище положень ПК України, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки особою, що проводить розрахункові операції платника податків, факт чого підтверджується складеним відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України актом, є підставою для застосування арешту майна платника податків.

Так, з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту недопуску посадових осіб до проведення перевірки платника податків особою, що проводила розрахункові операції в кіоску Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, в районі магазину «Продукти мира» - помилковим та таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_7 на вчинення дій від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Щодо наявної у матеріалах справи заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій (надалі також - книга ОРО), яка буде використовуватися за адресою кіоск, АДРЕСА_2 (а.с. 11), і яка оцінена судом апеляційної інстанції як факт проведення підприємницької діяльності платником податків за зазначеною в заяві адресою, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 2.6 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 106/5297 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), реєстрація першої книги ОРО на РРО здійснюється на підставі письмової заяви СГ, а за змістом пункту 2.11 вказаного порядку книга ОРО вважається зареєстрованою після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.5 - 2.10, а при здійсненні підприємницької діяльності не за місцем реєстрації книги ОРО - після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.5 - 2.11. Кількість книг ОРО, що реєструються одночасно, не обмежується.

Таким чином, заява суб'єкта господарювання є передумовою реалізації повноважень податкового органу щодо реєстрації книг обліку розрахункових операцій, і фактично до моменту реєстрації книги ОРО не може підтверджувати факту проведення підприємницької діяльності за зазначеною в заяві адресою.

Разом з тим, зі змісту відміток, що містяться на заяві, слідує, що вона подана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до органів податкової служби в березні 2013 року, тобто вже після відмови від допуску посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до проведення перевірки, а відтак не є свідченням здійснення підприємницької діяльності за адресою, що в ній значиться на час реалізації повноважень позивача щодо здійснення контрольного заходу (25 лютого 2013 року).

За таких обставин, з огляду на те, що в рамках даної адміністративної справи відсутній спір про право і відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу особою, що проводила розрахункові операції була невмотивованою (факт відмови від допуску до проведення перевірки підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами) податковим органом було правомірно прийнято рішення про накладення адміністративного арешту майна, як це передбачено пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення подання Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі № 812/2722/13-а скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою подання Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби задовольнити.

Визнати обґрунтованим умовний адміністративний арешт майна платника податків - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, накладений рішенням керівника Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби від 19 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош, Є.А. Усенко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.11.2013
ПІБ судді:
Блажівська Н.Є.
Реєстраційний № рішення
812/2722/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію