Постанова Вищого адміністративного суду України від 21.11.2013 у справі № 2а-2708/11/0170/2
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року м. Київ К/9991/61069/11 № К/9991/61069/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011

у справі № 2а-2708/11/0170/2 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

до фізичної особи-підприємця (СПД) ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 741,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011, позов задоволено частково: стягнуто з СПД ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету м. Ялта 738,86 грн. заборгованості з єдиного податку..

У касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта АРК просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що згідно даних особової картки платника податків станом на 19.01.2011 за відповідачем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, рахується податкова заборгованість у сумі 741,05 грн., з яких 738,86 грн. - податковий борг з єдиного податку та 2,19 грн. - пеня..

На адресу відповідача податковим органом були направлені перша та друга податкові вимоги від 27.08.2010 №1/1677 на суму 141,29 грн. та від 18.10.2010 №2/2140 на суму 341,29 грн. відповідно.

Враховуючи несплату відповідачем вказаної суми до бюджету у добровільному порядку, ДПІ звернулась із позовом про її стягнення до суду.

22.12.2010 ДПІ прийнято Рішення № 46 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, яким відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон №2181-ІІІ), з відповідача вирішено стягнути кошти в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків (а.с.17).

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України ( у редакції до внесення змін законом України від 04.07.2013 № 404-VII ) встановлене право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відмовляючи у задоволення позову у частині стягнення нарахованої відповідачу пені у сумі 2,19 грн., суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сума податкового боргу з єдиного податку не узгоджувалась у порядку, визначеному нормами Закону № 2181-ІІІ, а тому пеня, нарахована відповідно до норм ст. 16 цього Закону, нарахована неправомірно.

Згідно зі ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (Указ № 727/98) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Статтею 5 цього Указу встановлено, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до преамбули Закону № 2181-ІІІ цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) , включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

При цьому, абзацом другим встановлено, що цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 1.3 ст.1 цього Закону дано визначення поняттю податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені) , що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання (пункту 1.4 цієї статті).

Норми Закону № 2181-ІІІ встановлюють порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) безвідносно до того, яким нормативно-правовим актом встановлений обов'язок щодо його сплати.

Враховуючи те, що норми цього Закону не мають винятків у сфері застосування щодо погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) , зокрема щодо єдиного податку, крім тих, які передбачені абзацом другим преамбули Закону № 2181-ІІІ, суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про неправомірність нарахування податковим органом пені на суму податкового боргу з єдиного податку.

Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 ст.16 Закону № 2181-ІІІ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 цієї статті)..

У силу норм частини 2 ст. 220 КАС України, згідно яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, рішення судів у частині стягнення податкового боргу з єдиного податку у розмірі 738,86 грн. не переглядається.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково, змінити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011, позов задовольнити: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету м. Ялта податковий борг з єдиного податку у розмірі 741,05 грн., у тому числі: недоїмку у розмірі 738,86 грн. та пеню - 2,16 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис Є.А. Усенко

Судді: підпис Н.Є. Блажівська підпис М.В. Сірош

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.11.2013
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
2а-2708/11/0170/2
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції змінено.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію