Постанова Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013 у справі № 2а-8836/11/0170/13
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/20003/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012

у справі № 2а-8836/11/0170/13

за позовом Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, правонаступником якої є Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія»

про стягнення заборгованості у сумі 25 373,43 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, правонаступником якої є Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - позивач, Феодосійська МДПІ Автономної Республіки Крим), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія» (надалі - відповідач, ТОВ «Левадія») про стягнення заборгованості у сумі 25 373,43 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 і задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2011 ТОВ «Левадія» до Феодосійської МДПІ Автономної Республіки Крим було подано:

- розрахунок земельного податку № 3169, відповідно до якого сума земельного податку за 2011 рік становила 5 397,18 грн., у тому числі: 1 799,06 грн. щомісячно з березня по травень 2011 року;

- податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 3174, відповідно до якої сума орендної плати за 2011 рік становила 19 976,25 грн., у тому числі: 3 995,25 грн. щомісячно з січня по травень 2011 року.

У визначені законодавством строки відповідачем суму земельного податку за березень-травень 2011 року та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-травень 2011 року не сплачено.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовували свої рішення тим, що позивачем не надано доказів узгодження суми податкового боргу та доказів направлення на адресу відповідача податкових вимог.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України).

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю, визначене у податковій декларації на поточній рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

З дотриманням положень Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним до вступу в дію Податкового кодексу України, податковим органом була надіслана відповідачу перша податкова вимога від 08.11.2010 № 1/366 на суму узгодженого податкового зобов'язання зі сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 35 090,56 грн. (основний платіж - 34 442,55 грн., штрафні (фінансові) санкції - 465,01 грн., пеня - 183,00 грн.).

Відповідно до акта від 20.12.2010 № 127 вказана податкова вимога була розміщена на дошці податкових об'яв у зв'язку із незнаходженням адресата за юридичною адресою та поверненням поштового відправлення до податкового органу.

Доказів погашення вказаної суми боргу відповідачем судам попередніх інстанцій не надано.

Оскільки борг у сумі 25 373,43 грн. утворився після набуття чинності Податковим кодексом України в результаті несплати ТОВ «Левадія» узгодженого податкового зобов'язання відповідно до декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та розрахунку земельного податку за 2011 рік, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що слід застосовувати порядок його погашення та стягнення, передбачений нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Підстав вважати відкликаною податкову вимогу від 08.11.2010 № 1/366, сформовану та відправлену на виконання Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд не вбачає, що підтверджує її дійсність та обов'язковість для платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання і після вступу в дію положень Податкового кодексу України.

Наведеним спростовується висновок судів попередніх інстанцій про необхідність направлення на адресу відповідача нових податкових вимог на підставі норм Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу у 2011 році після спливу граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за вищеперелічені періоди 2011 року.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно пп. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 та п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналізуючи всі зазначені положення Податкового кодексу України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що податкові органи набувають право звертатися до суду про стягнення коштів за податковим боргом після дотримання всіх умов, визначених ст. 59, 95 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що позивачем дотримано порядок надсилання податкової вимоги на суму податкового боргу, розмір якого вподальшому змінювався. Відтак, непогашення платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання у передбачені законодавством строки після направлення податкової вимоги, створило умови для звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення суми податкового боргу, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови.

Частиною шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, колегія суддів не вбачає підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат у даній справі.

Керуючись ч. 4, 6 ст. 94, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 231, ч. 5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 у справі № 2а-8836/11/0170/13 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія» (код ЄДРПОУ 30027917, адреса: 98100, Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Чехова, 33) у банках, що обслуговують такого платника податків, на користь місцевого бюджету м. Феодосія податковий борг у сумі 25 373,43 грн., в тому числі: зі сплати земельного податку у розмірі 5 397,18 грн. та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 19 976,25 грн.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) А.М. Лосєв

Судді (підпис) Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
20.11.2013
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
2а-8836/11/0170/13
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію