Постанова Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 у справі № 2-а-12959/09/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/36962/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фуршет"

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 лютого 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року

по справі №2а-436/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства "Фуршет" (надалі - ПАТ "Фуршет")

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Подільському районі м.Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У травні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Подільському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001022320/0 від 03.12.2007р.

Справа судами розглядалась не одноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.02.2012р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ПАТ "Фуршет" звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Від ДПІ у Подільському районі м.Києва на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли додаткові пояснення по справі.

Відповідачем також було заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва її правонаступником Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Подільському районі м.Києва була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ЗАТ «Фуршет» з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.04.2007р. по 30.09.2007р., за результатами якої складено акт №180/23-204-32161511 від 21.11.2007р., в якому, на думку податкового орану, встановлено порушення позивачем вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за червень та липень 2007р.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001022320/0 від 03.12.2007р. згідно яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, надав належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач уклав договір купівлі-продажу №494 від 26.06.2007р. з ТОВ "Торгове діло" про поставку товару за специфікацією №1 від 26.06.2007р. - насіння ріпаку продовольчого, українського походження, в кількості 574,00 тони на суму 4807824,00грн. (в т.ч. ПДВ 801304,00 грн.), та за специфікацією №2 від 09.07.2007р. насіння ріпаку продовольчого, українського походження, в кількості 10,503 тони на суму 87973,13грн. (в т.ч. ПДВ 14662,19 грн.). На підставі акту приймання-передачі ТОВ "Торгове діло" передано, а позивачем прийнято вказаний товар.

Одночасно позивачем було укладено договір комісії №508 від 26.06.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ава Ексім".

На виконання умов договору комісії ТОВ "Ава Ексім" (Комісіонер) зобов'язався здійснити продаж на експорт нерезиденту України насіння ріпаку продовольчого українського походження, або інший товар за домовленістю сторін.

Згідно акта прийому-передачі товару на комісію від 26.06.2007р. позивачем (Комітентом) було передано, а ТОВ "Ава Ексім" прийнято товар (насіння ріпаку продовольчого, українського походження) в кількості 574,000 тони на суму 4006520,00грн. (без ПДВ), згідно акта прийому-передачі товару на комісію від 09.07.2007р. позивачем передано, а ТОВ "Ава Ексім" прийнято товар (насіння ріпаку продовольчого, українського походження) в кількості 10,503 тони на суму 73310,94грн. (без ПДВ).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган не ставить під сумнів реальність операцій, за якими позивачем сформовані спірні суми ПДВ, що також підтверджено у судових засіданнях першої та апеляційної інстанції.

Разом з тим в акті перевірки встановлено, що фактична ціна придбання позивачем насіння ріпаку продовольчого українського походження перевищує звичайну ціну на 229%, а відтак, позивач в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно включив до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість витрати на придбання насіння ріпаку продовольчого українського походження, що відрізняється від звичайної ціни більш ніж на 20 відсотків.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно п.1.18 ст.1 даного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є - предметом купівлі-продажу.

Так, податковий орган на підтвердження свої висновків про те, що фактична ціна придбання позивачем насіння ріпаку продовольчого українського походження перевищує звичайну ціну, з чим погодились суди попередніх інстанції, посилається на інформацією Держзовнішінформу від 05.03.2008р. №180/08-08, повідомлення Української аграрної біржі від 10.09.2008р. №052.07/12, повідомлення ДП «Інформаційно-аналітичне агентство» Деркомстату №8/07-260 від 06.08.2008р. та повідомлення Міністерства аграрної політики України від 13.08.2008р. №37-19-3-15/13473.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не приймає до уваги вказані вище повідомлення (інформацію) враховуючи, що вони датовані вже після проведення перевірки (21.11.2007р.) та прийняття податкове повідомлення - рішення (03.12.2007р.).

Також не беруться до уваги посилання відповідача в акті перевірки на те, що на підставі інформації Державного інформаційно - аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків на насіння ріпаку продовольчого українського походження продовольчого українського походження становить 410-420 доларів США за тону, оскільки вказана інформація не містить вихідний номер та дати складання.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частина 1 статті 71 цього Кодексу вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Подільському районі м.Києва її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фуршет" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва №0001022320/0 від 03.12.2007 року.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак

Судді: ___________________ О.В. Вербицька ___________________ О.В. Муравйов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
19.11.2013
ПІБ судді:
Маринчак Н.Є.
Реєстраційний № рішення
2-а-12959/09/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію