Постанова Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013 у справі № 23/721/06-АП
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К-30065/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В., Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Русінової Т.Ю.

представника відповідача Ратієва Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 19.03.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010

у справі № 23/721/06-АП

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

 ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 20.10.2006 № 0000281311/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 43603,80 грн., в т.ч. 14534,60 грн. основного платежу та 29069,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19.03.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010, у задоволенні позову відмовлено.

ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 9.10.ст. 9, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, п. 1.4, п. 1.6, п. 1.7 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за № 218/2658, п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом касаційної інстанції здійснено заміну позивача у справі - Відкритого акціонерного товариства Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна», а також відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 20.10.2006 № 0000281311/3 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 43603,80 грн., в т.ч. 14534,60 грн. основного платежу та 29069,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 19.04.2006 № 5/08-01/00186536, про порушення позивачем вимог п. 3.4 ст. 3, п.п. «е» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, що полягало у такому:

позивачем не включено до сукупного оподатковуваного доходу працівників додаткового блага у вигляді вартості безоплатно отриманих ними послуг від працедавця (послуги з проведення виїзного тренінгу), що призвело до ненарахування, неутримання та несплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 13889,67 грн.;

позивачем не включено до скупного оподатковуваного доходу ОСОБА_4 вартості навчання у Міжнародному інституті менеджменту, що призвело до ненарахування, неутримання та несплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 644,93 грн.

Головою правління ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» видано наказ від 13.06.2005 № 250 «Про проведення виїзного тренінгу у м.Одесі з 16.06.2005 по 18.06.2005», додатком № 1 до якого затверджено склад учасників тренінгу у кількості 12 осіб.

Між позивачем та МПП «Фірма ЮСС» було укладено угоду від 27.05.2005 № 84/05-05/10100651097, відповідно до якої МПП «Фірма ЮСС» взяла на себе зобов'язання надати послуги з організації тренінгу для працівників позивача, а останній, своєю чергою, оплатити вартість таких послуг.

Позивач здійснив оплату вказаних вище послуг в загальній сумі 62871,60 грн. за платіжними дорученнями від 06.06.2005 № 12805, від 06.06.2005 № 12806, від 16.06.2005 № 13669, зокрема оплату додаткових представницьких послуг, оплату вартості трансферу аеропорт - готель «Морський», оплату вартості проживання у готелі представників підприємства, оплату послуг, пов'язаних з проживанням у готелі. Сторони угоди склали акти виконаних робіт.

Між позивачем та ПП «ОСОБА_5» укладено угоду від 01.06.2005 № 10100651107 «Про надання інформаційно-консультаційних послуг», відповідно до якої ПП «ОСОБА_5» зобов'язалося надати послуги з інформаційно-консультаційного забезпечення: підготовки та проведення тренінгу-майстерні «Діагностика та корекція корпоративної культури підприємства». Позивач здійснив оплату послуг в сумі 15660,00 грн. за платіжним дорученням від 06.06.2005 № 12804. Сторони склали акти виконаних робіт.

Згідно з договором-заявкою від 13.06.2005 № 56/2005/15250651181 позивач здійснив оплату замовного у АТК «Южмашавіа» рейсу за платіжним дорученням від 15.06.2005 № 13557 в сумі 24921,15 грн.

Крім того, з каси позивача надані готівкові кошти таким працівникам - ОСОБА_6 в сумі 5000,00 грн., ОСОБА_7 в сумі 5000,00 грн. та ОСОБА_8 в сумі 60,07 грн.

Згідно з авансовим звітом ОСОБА_6 від 22.06.2005 № 302 ним було використано отриманих під звіт коштів в сумі 3200,85 грн. Залишок невикористаної готівки в сумі 1799,15 грн. повернуто до каси позивача за прибутковим ордером від 22.06.2005 № 907. Згідно з авансовим звітом ОСОБА_7 від 21.06.2005 № 272 нею було використано отриманих під звіт коштів в сумі 130,00 грн. Залишок невикористаної готівки в сумі 4870,00 грн. повернуто до каси позивача прибутковим ордером від 21.06.2005 № 896.

Таким чином, витрати складають 106843,67 грн.

Відповідно до п.п. «е» п.п. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що працівники позивача, що брали участь у тренінгу, отримали від позивача (працедавця) додаткові блага у вигляді послуг перельоту до Одеси та назад, мешкання у готелі, інформаційно-консультаційних послуг, які мають бути включені до їх сукупного оподатковуваного місячного доходу, оскільки навчання за темою тренінгу, що стосувалася корпоративної культури, не є навчанням за профілем діяльності позивача, а відтак, такі послуги не є підготовкою, перепідготовкою чи підвищенням кваліфікації працівників.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони не відповідають встановленим цими судами обставинам та не ґрунтуються на нормах закону.

Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації робітників і службовців, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи (ст. 201 Кодекс законів про працю України).

Законодавством передбачена можливість направляти працівників підприємств на професійні тренінги, курси підвищення кваліфікації, семінари з метою професійної підготовки або підвищення кваліфікації працівників задля досягнення господарських цілей підприємства.

Підприємство як суб'єкт господарювання є вільним у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Для того, щоб витрати на підготовку, підвищення кваліфікації працівників враховувались у податковому обліку підприємства, такі витрати повинні мати зв'язок з господарською діяльністю підприємства, тобто знання та навички, які отримують працівники на професійних тренінгах, курсах підвищення кваліфікації, семінарах, мають бути необхідними при виконанні трудових обов'язків на підприємстві, мають удосконалювати рівень, знання і уміння працівників.

Своєю чергою, корпоративна культура є компонентом господарської діяльності підприємств, яка підвищує її ефективність, оскільки втілює систему цілей і пріоритетів підприємства, основною метою діяльності якого є отримання доходу.

Доказом зв'язку витрат на участь у професійних тренінгах, курсах підвищення кваліфікації, семінарах з господарською діяльністю є документи: наказ керівника підприємства про необхідність участі працівників у таких заходах, договір між підприємством та постачальниками послуг, який містить визначену тематику, що має бути пов'язана зі здійсненням господарської діяльності підприємства, акт наданих послуг.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що підприємство придбало послуги з інформаційно-консультаційного забезпечення у постачальників таких послуг на виконання відповідного наказу «Про проведення виїзного тренінгу у м.Одесі з 16.06.2005 по 18.06.2005», із затвердженим переліком осіб, уклавши з постачальниками відповідні договори, та понесло витрати за такі послуги.

Таким чином, підприємство є покупцем таких послуг у ряду постачальників за цивільно-правовими договорами, укладеними позивачем задля виконання наказу про проведення виїзного тренінгу, прийнятого у межах господарської діяльності.

Метою проведення підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації працівників є створення інтелектуального потенціалу підприємства для досягнення цим же підприємством значних позитивних результатів у здійснюваній господарській діяльності, тому витрати підприємства, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників задля підтримки і удосконалення їхнього рівня, знань і умінь, та витрати, що пов'язані з такими послугами, є витратами на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства, і не вважаються особистими доходами (додатковим благом) працівників.

Таким чином, витрати підприємства, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників, здійсненими з метою досягнення підприємством позитивних результатів у здійснюваній господарській діяльності, а також витрати, що пов'язані із забезпеченням участі працівників в таких заходах, витрати на службові відрядження не вважаються особистими доходами (додатковим благом) працівників у розумінні п.п. 4.2.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, а є витратами підприємства, що відображаються в його бухгалтерському обліку за методологічними засадами, визначеними у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248.

Своєю чергою, стаття 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР передбачає витрати, які відносяться до складу валових витрат підприємства, однак питання правомірності формування позивачем валових витрат із вищевказаних витрат є окремим питанням і знаходиться поза межами предмету доказування у цій справі, предмет спору в якій стосується визначення позивачеві контролюючим органом податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про незаконність оскаржуваних судових рішень та наявність підстав для задоволення позову в частині визначення оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 13889,67 грн. основного платежу та 27779,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо вирішення справи в частині визначення контролюючим органом позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 644,93 грн. основного платежу та 1289,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів про порушення позивачем вимог п. 3.4 ст. 3, п.п. «е» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, що полягало у не включенні до скупного оподатковуваного доходу ОСОБА_4 вартості навчання у Міжнародному інституті менеджменту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (замовником) та спільним українсько-швейцарським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут менеджменту» (виконавцем) укладено договір від 26.05.2005 № 10260551022, за яким замовник доручив і сплатив кошти, а виконавець надав можливість замовнику прослухати такі навчальні курси: аналіз фінансової звітності та фінансовий менеджмент (40 годин); корпоративне управління (12 годин) у терміни з 21.06.2005 по 10.11.2005.

За умовами договору після проведення навчання виконавець зобов'язався видати замовнику відповідну довідку, а замовник - оплатити послуги.

Відповідно до наказу голови правління позивача від 09.06.2005 № 245 «Про відрядження з метою участі у навчанні в Міжнародному Інституті Менеджменту» заступника голови правління по економіці ОСОБА_4 відряджено до м.Києва терміном на п'ять днів з видачею відповідного посвідчення на відрядження.

Позивач платіжним дорученням від 23.06.2005 № 14090 перерахував за навчання заступника правління ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5591,00 грн.

ТОВ «Міжнародний інститут менеджменту» (МІМ-Київ) відповідно до сертифікату акредитації є акредитованим за статусом вищого закладу освіти третього рівня.

Відповідно до п.п. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) : сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.

Таким чином, сума, сплачена працедавцем (позивачем) на користь закладу освіти (МІМ-Київ) у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи (ОСОБА_9) за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку у межах суми, визначених у цій нормі, тобто така сума не має перевищувати розмір, передбачений у п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону (сума податкової соціальної пільги), у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.

Зважаючи на викладене, суди дійшли правильного висновку про правомірність віднесення податковим органом до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку - фізичної особи 4961,00 грн., що складає суму, сплачену працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку, що перевищує 630 грн. (розмір податкової соціальної пільги).

Оскільки оскаржувані судові рішення є помилковими тільки в частині відмови в задоволенні позову щодо визначення податку з доходів фізичних осіб в сумі 13889,67 грн. основного платежу та 27779,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, задовольнивши позов в цій частині.

 Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

 ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 19.03.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Господарського суду Запорізької області від 19.03.2009 в такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі в частині визначення Відкритому акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 41669,03 грн., в т.ч. в сумі 13889,67 грн. основного платежу та в сумі 27779,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) в сумі 70,98 грн. (сімдесят гривень дев'яносто копійок)».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко, Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.11.2013
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
23/721/06-АП
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків задоволено частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції змінено.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію