Постанова Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013 у справі № 2-а-2742/10/2070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2013 р. м. Київ К-41637/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010

у справі №2-а-2742/10/2070

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010, позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 14.12.2009 щодо відмови ФОП ОСОБА_2 у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік та у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2010 рік.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2009 позивач звернувся до ДПІ у Зміївському районі Харківської області із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік. До заяви позивачем було додано оригінал свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік, копію платіжного доручення № 135 від 08.12.20098 про сплату єдиного податку за січень 2010 року на суму 800,00 грн.

14.12.2009 позивачеві надано письмову відповідь за № 897/10/17-053, якою йому відмовлено у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік, у зв'язку з наявністю заборгованості по податку на додану вартість у сумі 93217,05 грн., по податку з доходів від підприємницької діяльності 37029,56 грн., по земельному податку 730,13 грн., яка виникла внаслідок винесення ДПІ у Зміївському районі Харківської області податкових повідомлень-рішень про донарахування відповідних податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000151701/0 від 20.01.2009 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (за основним платежем) в сумі 37029,56 грн.; № 0000161701/0 від 29.01.2009 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 141355,58 грн., в т.ч. за основним платежем 93217,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48138,53 грн.; № 0000171701/0 від 29.01.2009. про визначення податкового зобов'язання із земельного податку (за основним платежем) в сумі 730,13 грн. позивачем було оскаржено в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження залишились незмінними суми податкових зобов'язань із земельного податку та по податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, у зв'язку з чим відповідачем з метою доведення нових граничних строків сплати податкових зобов'язань були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000171701/1 від 11.03.2009, № 0000171701/2 від 24.06.2009, № 0000171701/3 від 23.09.2009; № 0000151701/1 від 30.03.2009, № 000151701/2 від 24.06.2009, № 0000151701/3 від 23.09.2009 та було зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та винесені податкові повідомлення-рішення: №0000961701/1 від 10.03.2009 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 122267,7 грн., в т.ч. за основним платежем 80605,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41662,57 грн.; № 0002531701/2 від 24.06.2009, № 0002531701/3 від 23.09.2009 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ (за основним платежем без застосування штрафних (фінансових) санкцій) на суму 93217,05 грн.

Таким чином, остаточним рішенням вищого (центрального) органу контролюючого органу у процедурі адміністративного оскарження, розпочатій позивачем, є рішення ДПА України № 19961/7/25-0315 від 16.09.2009 про результати розгляду повторної скарги позивача. За результатами розгляду ДПА України повторної скарги ДПІ у Зміївському районі Харківської області було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000171701/3, № 0002531701/3 та № 0000151701/3 від 23.09.2009, зазначені повідомлення-рішення були одержані позивачем поштою 21.10.2009, що підтверджує копія поштового повідомлення.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку, подавши 03.11.2009 позов до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що згідно абзацу 6 пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Єдиною підставою для відмови у переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відповідачем зазначено наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 93217,05 грн., податку з доходів від підприємницької діяльності 37029,56 грн., земельного податку в розмірі 730,13 грн.

Оскільки, 03.11.2009 позивачем було подано до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень, визначені позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 37029,56 грн., з податку на додану вартість в сумі 93217,05 грн., земельного податку в сумі 730,13 грн., на момент його звернення до ДПІ у Зміївському районі Харківської області 08.12.2009 із заявою про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік, мали статус неузгодженого податкового зобов'язання.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Водночас відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами2).

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.4.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6 - 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Виходячи з наведеного, оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків.

Судами передніх інстанцій встановлено, що остаточним рішенням вищого (центрального) органу контролюючого органу у процедурі адміністративного оскарження, розпочатій позивачем, є рішення ДПА України № 19961/7/25-0315 від 16.09.2009 про результати розгляду повторної скарги позивача, за результатами якого ДПІ у Зміївському районі Харківської області було винесено податкові повідомлення-рішення №0000171701/3, № 0002531701/3 та № 0000151701/3 від 23.09.2009, які одержані позивачем поштою 21.10.2009. Таким чином, останнім днем сплати узгоджених в апеляційного порядку сум податкового зобов'язання, відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або для звернення до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, яким цей строк переривається, є 02.11.2009.

Звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою відбулося 03.11.2009, тобто поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, яке перетворилося на податковий борг позивача, наявність якого стала підставою для відмови у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2010 рік.

Враховуючи, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно і правильно, але їм надана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук, Ю.І.Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.11.2013
ПІБ судді:
Ланченко Л.В.
Реєстраційний № рішення
2-а-2742/10/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію