Постанова Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 у справі № 2а-4667/10/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2014 р. м. Київ К-36913/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-4667/10/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року Товариство в судовому порядку оскаржило податкові повідомлення - рішення від 12.03.2010 № 0000284320/0 та № 0000274320/0, якими Державною податковою інспекцією позивача зобов'язано сплатити у штраф (фінансові) санкції у розмірах 10 % та 20 %, що складає 1 408,52 грн. та 9 859,21 грн., за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірах 14 085,20 грн. та 49 296,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неузгодженістю податкових зобов'язань, за несвоєчасну сплату яких державним податковим органом нараховані фінансові санкції згідно оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін судовим рішенням апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

На зазначені судові рішення до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Товариства, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі та запереченнях на неї, встановила, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з приводу своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку за 2009 рік. За підсумками перевірки складено акт від 26.02.2010, на підставі якого та приписів п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" за допущені позивачем порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону Державна податкова інспекція прийняла оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення. Згідно акта перевірки фінансові санкції нараховані на суму податкового зобов'язання з земельного податку, яку було визначено позивачу за наслідками виїзної позапланової перевірки, оформленою актом від 02.09.2009, податковим повідомленням - рішенням від 11.09.2009 № 0001114320/0 у розмірі 81 694,39 грн., в тому числі за основним платежем 56 340,96 грн. та 25 353,43 грн. - фінансові санкції.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що податкове повідомлення - рішення від 11.09.2009 № 0001114320/0 в адміністративному порядку Товариством не оскаржувалось, а тому визначене даними податковим повідомленням - рішенням податкове зобов'язання в силу приписів ст. 5 Закону № 2181-ІІІ є узгодженим після спливу 10 днів з дня отримання податкового повідомлення - рішення та підлягає оплаті. Тому, відхиливши доводи позивача щодо оскарження податкового повідомлення - рішення від 11.09.2009 № 0001114320/0 в судовому порядку та врахувавши сплату позивачем земельного податку платіжним дорученням від 19.11.2009 № 2202633, суди дійшли висновку про обґрунтованість визначення позивачу фінансових санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки неправильне застосування судами норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.

Так, згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Підпунктом 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого пп. 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Відповідно до п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-ІІІ. При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з огляду на несвоєчасне звернення платника податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ) - 10.11.2009 податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням - рішенням від 11.09.2009 № 0001114320/0, є узгодженим і підлягало сплаті.

Отже, висновок судів про те, що оскарження платником податків до суду суми узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого та не зупиняє його виконання.

Разом з тим, суди не врахували, що Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) , нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як вбачається з матеріалів справ та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, сплачену позивачем суму платіжним дорученням від 19.11.2009 № 2202633 з призначення платежу <…авансовий платіж земельного податку…> держаним податковим органом було зараховано у рахунок погашення податкового боргу позивача, що виник раніше.

Згідно п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

В той же час, ні вказана норма, ні інші норми податкового законодавства не встановлюють можливість органу державної податкової служби змінювати зазначені платником податку в платіжних документах призначення платежів, а узгоджені податкові зобов'язання звітного періоду, не звільняють такого платника від обов'язку сплати поточних податкових зобов'язань за наявності в нього податкового боргу та не позбавляють права податкового органу вживати передбачених заходів щодо його стягнення.

Отже, на підставі встановлених обставин та відповідно до зазначених правових норм суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість нарахованих фінансових санкцій позивачу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що з огляду на оскарження Товариством в судовому порядку суми податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням - рішенням від 11.09.2009 № 0001114320/0, у разі позитивного вирішення справи 2а-13825/09/2670 на користь платника податків відповідне податкове повідомлення вважатиметься відкликаним на підставі п. "в" пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ (до 01.01.2011) та пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України (з 01.01.2011), а сплачені (стягнуті) на погашення такого податкового боргу суми можуть за відповідних обставин набути статус надмірно сплачених і підлягатимуть поверненню платникові податків у порядку, визначеному пп. 15.3, 15.4 Закону № 2181-ІІІ (до 01.01.2011) та ст. 102 Податкового кодексу України (з 01.01.2011).

Враховуючи, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи встановлені судом повно і правильно, але порушено норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-4667/10/2670 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" задовольнити. Податкові повідомлення - рішення від 12.03.2010 № 0000284320/0 та № 0000274320/0 скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
17.03.2014
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
2а-4667/10/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищим адміністративним судом було скасовано рішення судів попередніх інстанцій та прийнято нову постанову, за якою оспорювані ППР було скасовано. 
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду не було оскаржено. 
Замовити персональну презентацію