Постанова Вищого адміністративного суду України від 16.03.2015 у справі № 2а-9489/11/2670
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

"16" березня 2015 р. м. Київ К/9991/53104/12 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:  Нечитайло О.М.

Суддів: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г

.розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р.

у справі №2а-9489/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (далі-відповідач) про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у частині своєчасності сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за IV квартал 2009 р. та за II квартал 2010 р., про що складено акт від 21.02.2011 р. №63143-20/20025456.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у частині несвоєчасного подання платіжних доручень по збору за забруднення навколишнього природного середовища за IV квартал 2009 р. та за II квартал 2010 р.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 р. №0000304310/0, яким позивачу визначено штраф у розмірі 51,60 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 09.02.2010 р. позивачем подано податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природнього середовища на 2009 рік (вх. №37969 від 09.02.2010), згідно якого за 4 квартал 2009 року підлягає нарахуванню та сплаті податкове зобов'язання у розмірі 257,60 грн., граничний термін сплати - 19.02.2010 р. Зазначену суму погашено меморіальним ордером №1 від 17.02.2009 р.

Крім того, 09.07.2010 р. позивачем подано податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища на півріччя 2010 р., згідно якого за ІІ квартал 2010 р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 0,39 грн., граничний термін сплати - 19.08.2010 р. Вказана сума погашена 18.08.2010 р. меморіальним ордером №1.

У той же час, судами було встановлено, що за результатами перевірки податковою інспекцією 28.05.2009 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000384310/0, яким позивачу нараховано штраф зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1 190 грн., та яке оскаржувалось в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 р., у справі №2а-389/10/2670, у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000384310/0 відмовлено.

Зважаючи на наявність у позивача станом на початок 2010 р. переплати у сумі 772,54 грн., та враховуючи несплату податкового зобов'язання, визначеного вказаним податковим повідомленням-рішенням, у позивача виникла недоїмка у сумі 417,46 грн.

Судовими інстанціями було встановлено, що визначені позивачем та сплачені суми за 4 квартал 2009 року та ІІ квартал 2010 року зараховувались відповідачем в погашення недоїмки.

З наведеного відповідач зробив висновок про порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягали у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань за 4 квартал 2009 року та ІІ квартал 2010 року.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, погодились із доводами податкового органу щодо несвоєчасності сплати позивачем зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 4 квартал 2009 року та ІІ квартал 2010 року, у зв'язку із чим дійшли висновку, що штрафні санкції спірним рішенням застосовані до позивача цілком правомірно.

Судова колегія не може погодитись із такими висновками попередніх судових інстанцій, при цьому вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, належить виключно платнику податків.

Так, виходячи із змісту пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Враховуючи, що у податкового органу не було правових підстав зараховувати своєчасно сплачені позивачем зобов'язання за 4 квартал 2009 року та ІІ квартал 2010 року у рахунок погашення недоїмки, що виникла у минулих податкових періодах, суд касаційної інстанцій вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 09.03.2011 р. №0000304310/0.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису ст. 229 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р. у справі №2а-9489/11/2670 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 р. №0000304310/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 3,40 грн. судового збору.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
15.03.2015
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
2а-9489/11/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції задовольнив скаргу платника податків. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги платника.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію