Постанова Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 у справі № 5/150-25/49
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/41458/11

№ К/9991/41458/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є. Сіроша М.В.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видавництво «Вільна Україна»

на постанову Господарського суду Львівської області від 28.08.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2011

у справі № 5/150-25/49

Господарського суду Львівської області за позовом Відкритого акціонерного товариства «Видавництво «Вільна Україна»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

треті особи: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю « Експерт Захід»,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерттранском»,

3. Регіональне відділення Фонду державного майна у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 28.08.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2011, у задоволенні позову відмовлено з підстав встановлення у судовому процесі факту реалізації позивачем нерухомого майна (нежитлової будівлі) за ціною, яка не відповідає фактичній вартості (за заниженою ціною) , що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за ІІІ квартал 2004 року та з податку на додану вартість за липень 2004 року відповідно на 197433,00 грн. та 157947,00 грн.

У касаційній скарзі ПАТ «Видавництво «Вільна Україна» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 09.02.2005 № 44/23-239/05905697, про порушення норм пункту 4.1 ст.4, пункту 7.5 ст.7, підпункту 8.4.3 пункту 8.4 ст.8, пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: занижено валові доходи за ІІІ квартал 2004 року на 789733,00 грн. при реалізації нежитлової будівлі за заниженою ціною у порівнянні з ціною, визначеною оцінкою майна, та Крім того, за висновками акту перевірки, позивачем порушені норми пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 ст. 5, пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): занижено податок на додану вартість на 157947,00 грн. за липень 2004 року у зв'язку заниженням бази оподаткування при продажі будівлі за заниженою ціною.

За наслідками висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.02.2005 № 2151/10/23-2 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 236921,00 грн., у тому числі: 157947,00 грн. - основний платіж та 78974,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 18.08.2005 № 16206/10/23-1 - про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 236919,60 грн., у тому числі: 197433,00 грн. - основний платіж та 39486,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції

У судовому процесі встановлено, що за договором купівлі-продажу від 13.07.2004, укладеного між позивачем (продавець) та ТОВ «Західна виробничо-комерційна компанія» (покупець), позивач реалізував будівлю центрального складу за адресою: м. Львів, вул. Персенківка (далі - будівля) за ціною 1488026,40 грн. (у тому числі 248004,40 грн. ПДВ), про що складено акт прийому - передачі від 21.07.2004.

Підставою для донарахування сум податкових зобов'язань слугував факт виявлення ДПІ під час проведення перевірки наявності у позивача на дату продажу у позивача двох звітів про оцінку цієї будівлі, а саме: звіту від 18.03.2004 № 82/з-4 та № 83/з-4, складеного ТОВ «Експерттранском», згідно якого вартість будівлі становить 1240022,00 грн. (без ПДВ) при залишковій вартості 1225283,10 грн.; та звіту від 26.03.2004, складеного ТОВ « Експерт Захід», згідно з яким вартість будівлі становить 2029755,00 грн. (без ПДВ) при залишковій вартості 1225283,10 грн.

Згідно з пунктом 3.1 ст.3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За визначенням пункту 4.1 ст.4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

До валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно із статтею 8 цього Закону (пункт 7.5 ст.7 Закону № 334/94-ВР).

Підпунктом 8.4.3 пункту 8.4 ст.8 цього Закону встановлено, що у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 15.07.1999 № 977-XIV) база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зробили висновок про заниження позивачем валового доходу у ІІІ кварталі 2004 року на 789733,00 грн. та податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 157947,00 грн. за липень 2004 року за наслідками реалізації позивачем ТОВ «Західна виробничо-комерційна компанія» будівлі. При цьому суди попередніх інстанцій виходили із встановленого у судовому процесі факту заниження ціни продажу зазначеної будівлі в договорі від 13.07.2004, з огляду на те, що згідно зі звітом про оцінку від 26.03.2004, складеного ТОВ « Експерт Захід», оцінка будівлі є вищою, ніж та, з якої виходили сторони цього договору. Крім того, суд виходив із встановленого постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005, яка вступила в законну силу, у справі № №1/260-13/132, факту подальшого перепродажу цієї будівлі за значно вищою ціною - 3710000,00 грн. До такого висновку суди дійшли, застосувавши норми підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та пункту 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій, не звернули увагу, що підпункт 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 зазначеного Закону регулює порядок визначення звичайної ціни, не встановлюючи при цьому підстави для її застосування, а підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону передбачає застосування звичайної ціни виключно при оподаткуванні операцій з пов'язаними особами. Разом з тим, у судовому процесі не було встановлено, що позивач та ТОВ «Західна виробничо-комерційна компанія» є пов'язаними особами у розумінні пункту 1.26 ст.1 Закону № 334/94-ВР. Суд також не звернув увагу, що інші норми Закону № 334/94-ВР, якими встановлені підстави для застосування звичайної ціни в податковому обліку (підпункт 1.18.2 пункту 1.18 ст. 1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5, підпункти 7.4.2 та 7.4.4 пункту 7.4, підпункт 7.9.6 пункту 7.9, підпункт 7.11.13 пункту 7.11 ст. 7) регулюють інші відносини, а не податковий обов'язок, який виник у позивача внаслідок продажу будівлі.

Помилковим є також застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору норми пункту 4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР щодо визначення об'єкта оподаткування ПДВ за операцією з реалізації будівлі за правилами звичайних цін, оскільки зміни до цього пункту, згідно з якими база оподаткування не може бути нижче звичайних цін, були внесені Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV, який набрав чинності 31.03.2005, тоді як спір виник стосовно правомірності ведення позивачем податкового обліку з податку на додану вартість за липень 2004 року.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права призвели до помилкового висновку щодо результату розгляду справи.

На підставі викладеного та відповідно до статті 229 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Франківському районі м. Львова від 10.02.2005 № 2151/10/23-2 та від 18.08.2005 № 16206/10/23-1 з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видавництво «Вільна Україна» задовольнити, скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 28.08.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2011; позов задовольнити: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 10.02.2005 № 2151/10/23-2 та від 18.08.2005 № 16206/10/23-1.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко

Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
11.01.2013
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
5/150-25/49
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію