Постанова Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 у справі № 2а-11158/10/2670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/30527/11

№ К/9991/30527/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011

у справі № 2а-11158/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Ко»

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011, у задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності у податкових органів повноважень на звернення до суду з адміністративним позовом про припинення юридичної особи з інших підстав, ніж ті, що пов'язані з реалізацією функцій та завдань, які визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (Закон № 509-XII).

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 5 частини 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 цього Кодексу встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом, до 1 січня 2011 року (дата набрання чинності Податковим кодексом України) були встановлені, зокрема статями 10, 11 і 11-1 Закону № 509-ХІІ. В інших, не передбачених законом випадках, підстави для порушення судового провадження у справі по спору з приводу реалізації податковим органом компетенції, ініційованому цим органом, відсутні.

Так, згідно з пунктом 17 ст. 11 Закону № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону 755-IV, який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону № 755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Норма вказаної статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Беручи до уваги законодавчо визначену функцію податкового органу щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) , судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність повноважень податкового органу на звернення до суду з позовами про припинення юридичної особи в інших випадках, окрім як у разі неподання фінансової звітності за період більше, ніж 12 місяців та здійснення діяльності, забороненої законом.

При зверненні до суду з позовом ДПІ, поміж іншим, як на підставу позову посилалася на наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи місцезнаходженням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.47).

Враховуючи те, що дані щодо фактичного місцезнаходження платника податку є необхідною інформацією для виконання наданих Законом № 509-ХІІ повноважень щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) , забезпечення обліку платників податків та інших дій в межах здійснення контролюючої функції, подання позову про припинення юридичної особи у випадку наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням відповідає повноваженням податкового органу.

Законодавством, чинним на час звернення ДПІ з адміністративним позовом (Закон № 509-XII), у зв'язку з яким порушено провадження у цій справі, а також на час ухвалення судом рішення, не було передбачено, що органи державної податкової служби мають право ініціювати вирішення спору адміністративним судом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації. Суд першої інстанції не звернув увагу на такий зміст правового регулювання вищенаведених норм та помилково відкрив провадження у цій частині позовних вимог, а суд апеляційної інстанції цю помилку не виправив, тоді як провадження у справі в цій частині позовних вимог відповідно до норми пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України підлягає закриттю.

На підставі викладеного та відповідно до статей 228 та 229 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову щодо припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Ко» з наведених вище підстав та закриттям провадження у частині позовних вимог визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Ко».

Керуючись ст. ст. 157, 220, 222, 223, 228, 229 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011, позовні вимоги задовольнити частково: припинити юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд Ко» (код ЄДРПОУ 35573417).

У частині позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Ко» від 04.12.2007 закрити провадження у справі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Є.А. Усенко

Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
14.11.2013
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
2а-11158/10/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію