Постанова Вищого адміністративного суду України від 13.11.2013 у справі № 2а-14602/10/1/0170
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/45259/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2011

у справі № 2а-14602/10/1/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Єдинство" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2010 № 0000043500/0 та від 08.11.2010 № 0000043500/1, а також про визнання протиправними дій ДПІ щодо включення до акта перевірки від 27.08.2010 № 3390/23-1/30863221 висновку про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 34097 грн.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2011, позов задоволено частково; визнано протиправними оспорювані податкові повідомлення-рішення у зв'язку з їх протиправністю; в решті позову відмовлено з тих мотивів, що висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не впливають на стан суб'єктивних прав і обов'язків платника.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та невідповідністю висновків судів дійсним обставинам справи.

Товариством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому заявник зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить їх залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих Товариством заперечень, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства у правовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн» (далі - ТОВ «Кримекодизайн») за період з 01.01.2007 по 31.12.2009.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 27.08.2010 № 3390/23-1/30863221 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2010 № 0000043500/0, за яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1629 грн. (у тому числі 1086 грн. за основним платежем та 543 грн. за штрафними санкціями) .

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати названим постачальником у ціні поставлених робіт з диспетчеризації пасажирських ліфтів, у зв'язку з фіктивністю цих операцій.

На обґрунтування цього висновку ДПІ зазначає про те, що згідно з вироком Ялтинського міського суду від 11.06.2010 у справі № 1-249/2010 засновника ТОВ «Кримекодизайн» ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. При цьому у ході розгляду вказаної кримінальної справи судом встановлено, що назване товариство взагалі не провадило реальної фінансово-господарської діяльності, не мало необхідної матеріально-технічної бази, виробничих ресурсів для провадження такої діяльності; ОСОБА_1 підписував завідомо неправдиві та недостовірні документи бухгалтерської та податкової звітності про здійснювані господарські операції з поставки товарів, робіт, послуг з метою переведення безготівкових коштів у готівку за винагороду.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочину з ТОВ «Кримекодизайн» без мети настання відповідних цьому правочину правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними) , що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди послалися на те, що реальність виконання поставки позивачеві робіт з диспетчеризації ліфтів в рамках господарських правовідносин з ТОВ «Кримекодизайн» підтверджується належними документами - актом приймання-передачі виконаних робіт, банківськими виписками з рахунку позивача, податковою накладною.

Однак при цьому суди залишили поза увагою установлений у кримінальній справі № 1-249/2010 факт недостовірності даних у документах, складених від імені ТОВ «Кримекодизайн».

Висновок судів про те, що вирок Ялтинського міського суду від 11.06.2010 у справі № 1-249/2010 був скасований за наслідками його перегляду в апеляційному порядку, а відтак обставини щодо фіктивності діяльності ТОВ «Кримекодизайн» та недостовірності відомостей у документах, оформлених за підписом ОСОБА_1, є невірним. Адже, як вбачається зі змісту ухвали колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2010, зазначений вирок відносно ОСОБА_1 був скасований за м'якістю покарання; при цьому усі обставини, встановлені у цьому вироку, знайшли своє підтвердження у на стадії апеляційного розгляду.

Помилковим у даному разі є і посилання судів на положення частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), яка визначає лише коло обставин, що встановлені у вироку та не потребують доказування при розгляді адміністративної справи, однак не нівелює інші правила доказування в адміністративному процесі.

Так, частиною першою статті 69 КАС встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 70 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

А відтак повідомлені ДПІ фактичні обставини щодо фіктивності господарської діяльності ТОВ «Кримекодизайн» та безтоварності здійснюваних ним господарських операцій з посиланням на конкретне джерело інформації (ухвалу колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2010) є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок, за якими позивач сформував податковий кредит в оспорюваній сумі, так і юридичної сили первинних документів (актів приймання-передачі, податкових накладних) як допустимого доказу господарської операції.

Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності повинен її перевірити з використанням передбачених частиною другою статті 69 КАС засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Однак суди відхилили в якості доказової інформації обставини, з'ясовані у вказаній кримінальній справі, при цьому не зазначивши будь-яких доводів на підтвердження зворотного.

Оскільки з урахуванням викладеного податковий кредит в оспорюваній сумі не можна вважати таким, що сформований платником на підставі належним чином оформлених первинних документів, які містять достовірні відомості про зміст та обсяг господарської операції та підтверджують реальний характер її виконання, то донарахування Товариству оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ слід визнати законним.

У той же час суди цілком обґрунтовано зазначили, що висновки посадових осіб податкової інспекції відносно неправильності формування платником об'єкта оподаткування податку на прибуток є лише особистою думкою цих осіб, що не має правового значення для платника (позивача у справі). А відтак такі висновки не можуть виступати предметом оскарження в адміністративному процесі, у зв'язку з чим провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю в порядку пункту 1 статті 157 КАС.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2011 у справі № 2а-14602/10/1/0170 скасувати.

3. Провадження у справі закрити в частині визнання протиправними дій державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим щодо включення до акта перевірки від 27.08.2010 № 3390/23-1/30863221 висновку про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 34097 грн.

4. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
13.11.2013
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-14602/10/1/0170
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію