Постанова Вищого адміністративного суду України від 13.03.2014 у справі № 2а-1380/11/2101
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2014 р. м. Київ К/800/31609/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: Блажівської Н.Є

суддів: Сіроша М.В., Усенко Є.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду

від 26 березня 2013 року

у справі № 2а-1380/11/2101

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бериславський елеватор»

до Начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області Вінтоняк Олени Іванівни,

Головного державного податкового ревізора-інспектора Северіної Лілії Степанівни,

Головного державного податкового ревізора-інспектора Дікун Лариси Ярославівни,

Старшого державного податкового ревізора-інспектора Логвиненко Оксани Федорівни

Старшого державного податкового ревізора-інспектора Степанюк Валентини Іванівни,

Державна податкова інспекція у Бериславському районі

Херсонської області

про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариства "Бериславський елеватор" (надалі також - позивач, ВАТ «Берсиласький елеватор») звернулося до суду з адміністративним позовом до заступника начальника начальника відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Бериславському районі Вінтоняк О. І., головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Бериславському районі Дікун Л. Я., головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Бериславському районі Северіної Л. С., головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Бериславському районі Логвиненко О. Ф., старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Бериславському районі Степанюк В. І., Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про визнання протиправними дій відповідачів щодо здійснення планової документальної перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, визнання нечинним та скасування наказу про проведення планової перевірки № 26 від 20 січня 2011 року, визнання відсутності компетенції (повноважень) відповідачів щодо здійснення перевірки та складання акту перевірки №56/231/009565095 від 15 лютого 2011 року.

Постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року позов Відкритого акціонерного товариства «Бериславський елеватор» до начальника відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Бериславському районі Вінтоняк Олени Іванівни, головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Бериславському районі Дікун Лариси Ярославівни, головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Бериславському районі Северіної Лілії Степанівни, головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Бериславському районі Логвиненко Оксани Федорівни, старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Бериславському районі Степанюк Валентини Іванівни, про визнання дій посадових осіб протиправними та відсутності компетенції (повноважень) на проведення перевірки задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідачів щодо складання акту перевірки № 56/231/009565095 від 15 лютого 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року апеляційну скаргу начальника відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Бериславському районі Херсонської області - Вінтоняк Олени Іванівни, головних державних податкових ревізорів-інспекторів Северіної Лілії Степанівни та Дікун Лариси Ярославівни, старших державних податкових ревізорів-інспекторів Степанюк Валентини Іванівни та Логвиненко Оксани Федорівни, Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області задоволено частково. Постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року скасовано та прийняти по справі нову постанову, якою позов задоволено. Визнано нечинним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області № 26 від 20 січня 2011 року про проведення планової виїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Бериславський елеватор». Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області по проведенню перевірки Відкритого акціонерного товариства «Бериславський елеватор», за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, та по складанню акту перевірки №56/231/009565095 від 15 лютого 2011 року.

Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року і ухватили нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу начальника ДПІ у Бериславському районі від 20 січня 2011 року № 26 та направлення №16, податковим органом, з 21 січня 2011 року по 3 лютого 2011 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

На підставі відповідного службового листа щодо неможливості закінчення проведення перевірки у строк, наказом начальника ДПІ у Бериславському районі від 3 лютого 2011 року № 55 продовжено термін перевірки позивача на 5 робочих днів, яку відповідно до направлення №37, здійснено в період з 4 лютого 2011 року по 10 лютого 2011 року, про що складено акт перевірки від 15 лютого 2011 року №56/231/009565095.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що податковим органом не доведено обґрунтованість та правомірність щорічного включення позивача до плану-графіку перевірок, що призвело до порушення прав позивача та є підставою для визнання нечинним і скасування наказу на проведення перевірки та визнання неправомірними дій по проведенню перевірки і складанню відповідного акту перевірки.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із зазначеними висновками та вважає, що встановлені судами порушення не можуть бути підставами для визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними та складання акту перевірки, як і визнання нечинним та скасування наказу з огляду на наступне.

Згідно положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно ізстаттею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, допустивши посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, фактично не погоджувався з діями ДПІ, що були вчинені останнім до початку виїзної документальної позапланової перевірки, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання дій податкового органу неправомірними при проведенні перевірки та визнанні протиправним та скасуванню наказу, оскільки позивач не використав свого права не допуску посадових осіб до проведення перевірки.

При цьому, суд апеляційної інстанції задовольнивши позовні вимоги про визнання дій Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області щодо складення акту перевірки дійшов також помилкового висновку з огляду на наступне.

Так, суд звертає увагу на те, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття 2, підпункт 1 пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з

результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Дії по складанню акту перевірки, в якому зафіксовано порушення платником податків вимог чинного законодавства не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки висновки викладені в ньому не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу і є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо встановлених в ході перевірки порушень, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Вищенаведена позиція застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справ № 21-237а13 за позовом ОСОБА_9 до Державної фінансової інспекції у Волинській області, головного контролера-ревізора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та послуг Інспекції Омельчук С. І. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792).

За таких обставин, не ґрунтуються на нормах закону висновки про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Касаційну скаргу Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року та постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош Є.А. Усенко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.03.2014
ПІБ судді:
Блажівська Н.Є.
Реєстраційний № рішення
2а-1380/11/2101
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга задоволена частково: скасовано рішення районного суду та суду апеляційної інстанції. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду України у Верховному  Суді України не переглядалося.
Замовити персональну презентацію