Постанова Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 у справі № 2а-6130/10/1570
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/9991/90474/11 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В. Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдер»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року

у справі № 2а-6130/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдер»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси,

за участю Прокуратури Малиновського району м. Одеси,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -  

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрейдер» (далі - ТОВ «Укртрейдер»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000762300/0 від 10 серпня 2009 року та № 0000772300/0 від 10 серпня 2009 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000762300/0 від 10 серпня 2009 року в частині визначення ТОВ «Укртрейдер» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 817,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Укртрейдер», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укртрейдер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 212/23-213/33139424 від 25 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762300/0 від 10 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 838 556,00 грн. (1 071 547,00 грн. - основний платіж, 767 009,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) , та податкове повідомлення-рішення № 0000772300/0 від 10 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 653 754,00 грн. (435 836,00 грн. - основний платіж, 217 918,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, пункту 8.3, підпункту 8.4.2 пункту 8.4 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на невключення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості перед Приватним підприємством «Метал-Ост» у розмірі 2 134 732,00 грн., яке припинене ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 листопада 2008 року у справі № 7/242-08-4236, нездійснення одночасного зменшення валових витрат на суму в розмірі 1 778 943,00 грн. (вартість оприбуткованих товарів та послуг), протиправне віднесення до складу валових витрат вартості придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прокс-М» послуг та товарно-матеріальних цінностей з підстав фіктивності проведених операцій, а також завищення амортизаційних відрахувань на 12 100,00 грн.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з протиправним нездійсненням коригування податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 355 789,00 грн. внаслідок ліквідації контрагента - ПП «Метал-Ост», а також неправомірним формуванням податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Прокс-М» за нікчемними правочинами.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Пунктом 1.23 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Згідно із статтею 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв'язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.

Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи-кредитора.

Так, контролюючим органом під час проведення перевірки з'ясовано, що станом на вересень 2008 року у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ПП «Метал-Ост» в розмірі 2 134 732,00 грн. за отримані, але не оплачені товарно-матеріальні цінності та послуги.

В свою чергу, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 листопада 2008 року у справі № 7/242-08-4236 припинено юридичну особу - ПП «Метал-Ост».

27 листопада 2008 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи ПП «Метал-Ост» у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Відтак з дати припинення кредитора поставлені ним товари та послуги вважаються для позивача такими, що надані безоплатно, а отже ТОВ «Укртрейдер» було зобов'язане збільшити на їх вартість суму валового доходу та відкоригувати податковий кредит з податку на додану вартість за правилами пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР у тому податковому періоді, в якому відбулась ліквідація контрагента.

При цьому колегія суддів вважає, що судовими інстанціями цілком обґрунтовано не прийнято як належні докази долучені товариством до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків від 30 жовтня 2008 року про залік зустрічних однорідних вимог між позивачем та ПП «Метал-Ост» на суму в розмірі 1 713 968,26 грн. та угоду про уступку права вимоги від 31 жовтня 2008 року, якою право вимоги залишку боргу в розмірі 420 763,86 грн. передано новому кредитору - Приватному підприємству «Сарат-Інокс», позаяк вказані документи складені за підписом директора ПП «Метал-Ост» ОСОБА_3, повноваження якого на монет їх укладання припинено постановою Господарського суду Одеського області від 13 жовтня 2008 року у справі № 7/242-08-4236.

Водночас, не можна погодитись з доводами судів попередніх інстанцій про необхідність зменшення в розглядуваному випадку позивачем валових витрат на вартість оприбуткованих товарів та послуг, отриманих від ПП «Метал-Ост», оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на формування даних податкового обліку є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому варто враховувати, що обов'язок довести правомірність та обґрунтованість сформованих даних, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям, наведеним у статті 9 Закону № 996-XIV, належить саме позивачу у справі. Крім того, відповідні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаних операцій.

В той же час, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В даній ситуації доводи податкового органу, підтримані судовими інстанціями, про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку товариства фактичному змісту господарських правовідносин ґрунтуються на вироку Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2009 року у справі № 1-1363/09, яким ОСОБА_4 (засновника та директора ТОВ «Прокс-М») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком, зокрема, встановлено, що засновник та директор контрагента позивача не був причетний до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Прокс-М», а відтак не мав реальної можливості виконувати розглядувані господарські операції та підписувати первинні документи від імені товариства, які, в свою чергу, стали підставою для формування даних податкового обліку ТОВ «Укртрейдер».

Наведені обставини, а також ненадання позивачем документів щодо транспортування, зберігання спірного товару, достеменно підтверджують відсутність фактичного виконання розглядуваних господарських операцій та, відповідно, обумовлюють правомірність здійсненого контролюючим органом донарахування товариству сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за вказаним епізодом.

Також, враховуючи те, що ТОВ «Укртрейдер» не наводяться доводи щодо порушення судами норм матеріального або процесуального права при наданні правової оцінки встановленому під час здійснення перевірки порушенню позивачем вимог підпункту 8.2.2 пункту 8.2, пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР, колегія суддів не вбачає підстав для визнання висновку судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині необґрунтованим.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдер» задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000762300/0 від 10 серпня 2009 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Укртрейдер» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 578 157,00 грн., в тому числі 444 736,00 грн. за основним платежем та 133 421,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000762300/0 від 10 серпня 2009 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Укртрейдер» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 578 157,00 грн., в тому числі 444 736,00 грн. за основним платежем та 133 421,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В. Олендер І.Я.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.04.2015
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
2а-6130/10/1570
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції частково задовольнив скаргу платника податків. Рішення судів попередніх інстанцій частково змінено та задоволено позовні вимоги платника.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію