Постанова Вищого адміністративного суду України від 07.11.2013 у справі № 2а-6144/10/2370
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/17112/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І., Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Українсько-німецького закритого акціонерного товариства „Графія Україна"

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.01.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі № 2а-6144/10/2370

за позовом Українсько-німецького закритого акціонерного товариства „Графія Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Українсько-німецьке закрите акціонерне товариство „Графія Україна" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 та складено акт № 1025/23-2/02469333 від 05.05.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001742301/0 від 19.05.2010, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем 165013 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 131723 грн.

В порядку адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Черкаській області, № 203462/5-010 від 21.09.2010 залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси № 0001742301/0 від 19.05.2010 та збільшило суму застосованих штрафних санкцій по податку на прибуток підприємства на 7663 грн., у зв'язку з чим Державна податкова інспекція у м. Черкаси прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003292301/2 від 29.09.2010, яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7663 грн.

Не погоджуючись з рішеннями ДПІ у м. Черкаси та ДПА у Черкаській області, позивач оскаржив їх до ДПА України, яка своїм рішенням № 13049/6/25-0115 від 02.12.2010 скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси № 0001742301/0 з урахуванням рішення ДПА у Черкаській області, в частині донарахованих 41395 грн. податку на прибуток, а в іншій частині залишена без змін.

З цих підстав ДПІ у м. Черкаси винесено податкове повідомлення-рішення № 0001742301/3 від 20.12.2010 про визначення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 123618 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 131723 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, занижено залишок готової продукції, що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів по тій причині, що газ, електроенергія та вода, як і інші товарно-матеріальні цінності, які використовувались підприємством у господарській діяльності для доведення (перетворення) запасів до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, не враховувалися в балансовій вартості запасів готової продукції.

Також перевіркою встановлено, що позивачем включались до валових витрат суми, пов'язані з придбанням невиробничих фондів квартир, які безкоштовно були передані працівникам підприємства, згідно договорів дарування квартир, чим були завищені валові витрати за перевіряємий період в сумі 140451, 86 грн.

Стосовно заниження залишку готової продукції, що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів по тій причині, що газ, електроенергія та вода, як і інші товарно-матеріальні цінності, які використовувались підприємством у господарській діяльності для доведення (перетворення) запасів.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" , платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів) , сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Пунктом 9 Положення передбачено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу таких витрат включається вартість витрачених у виробництві допоміжних та інших матеріалів, а отже вартість використаних у виробництві газу, електроенергії та води відноситься до матеріальних витрат і включається до виробничої собівартості продукції підприємства, яка відноситься до складу запасів (готова продукція).

Стосовно включення до валових витрат сум, пов'язаних з придбанням невиробничих фондів - квартир, які безкоштовно були передані працівникам підприємства згідно договорів дарування квартир.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" , валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 цього ж Закону господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Згідно із пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Таким чином, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Не підлягають амортизації витрати на придбання невиробничих фондів - капітальних активів, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При цьому згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону такі витрати мають бути понесені платником податку у зв'язку з придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, операції з придбання квартир не мають безпосереднього зв'язку із господарською діяльністю позивача та не направлені на отримання доходу.

Стосовно визначення позивачу суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 165013 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 131723 грн., які було збільшено на суму 7663 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 139386 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу) , починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Сума узгодженого податкового податково зобов'язання з податку на прибуток підприємств складає 165013 грн.

Таким чином судами попередніх інстанцій не взято до уваги те що відповідачем застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції більше п'ятдесяти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, а повинні були застосовані у сумі 82506, 50 грн.

Зазначене судами попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних судових рішень взято до уваги не було.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Українсько-німецького закритого акціонерного товариства „Графія Україна" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати частково, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001742301/3 від 20.12.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 56879, 50 грн.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Українсько-німецького закритого акціонерного товариства „Графія Україна" задовольнити частково.

Скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-6144/10/2370 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В цій частині позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси N 0001742301/3 від 20.12.2010 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями зменшивши їх на суму 56879, 50 грн.

В інших частинах постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді Л.І. Бившева О.І. Степашко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.11.2013
ПІБ судді:
Федоров М.О.
Реєстраційний № рішення
2а-6144/10/2370
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнято в цій частині нове рішення .
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію