Постанова Вищого адміністративного суду України від 07.11.2013 у справі № 2а-1870/325/11
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/67321/11

№ К/9991/67321/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Мосбуд»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011

у справі № 2а-1870/325/11 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Будівельно-виробнича компанія «Мосбуд»»

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Мосбуд»» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.12.2010 № 233/23/34452127/24, про порушення позивачем норм пункту 1.32 ст.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) внаслідок заниження скоригованого валового доходу за ІІІ квартал 2009 року на загальну суму 89267,00 грн. у зв'язку з не віднесенням до його складу безповоротної фінансової допомоги на цю суму, яка виникла у зв'язку з ліквідацією ТОВ «Фірма «Спецтехстрой»», перед яким у позивача рахувалась кредиторська заборгованість за виданими позивачем простими векселями; завищення валових витрат за ІІІ квартал 2009 року на 61285,00 грн. у зв'язку з відображенням у їх складі фактично не понесених витрат за отримані від ТОВ «Фірма «Спецтехстрой»» підрядні послуги; за І квартал 2010 року на 7500,00 грн., півріччя 2010 року на 15000,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 27000,00 грн., понесених на оплату отриманих від СПД ОСОБА_2 бухгалтерських послуг, які не підтверджуються первинними документами; за І квартал 2008 року на 190,00 грн., за І квартал 2010 року на 9738,00 грн. за господарськими операціями з придбання у СПД ОСОБА_3 інформаційних товарів, зв'язок яких з господарською діяльністю не встановлений; а також за ІІІ квартал 2010 року на 56144,00 грн., у зв'язку з включенням до їх складу витрат не підтверджених первинними документами. У результаті цих порушень позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 43871,00 грн., у т.ч. за І квартал 2008 року - на 48,00 грн., 9 місяців 2008 року - на 37638,00 грн., І квартал 2010 року - на 4310,00 грн., І півріччя 2010 року - на 1875,00 грн.; занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2010 року на 92882,00 грн.

За наслідками перевірки МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0000522300/3058 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 65807,00 грн., у т.ч.: 43871,00 грн. - основний платіж, 21936,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками отримання позивачем від ТОВ «Фірма «Спецтехстрой»» підрядних робіт (будівельно-монтажні роботи офісного приміщення та будівельні роботи складського приміщення) за договорами від 02.07.2008 № 11 вартістю 20419,20 грн. та від 20.06.2008 №10 - 73542,00 грн., виконання яких підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та актами прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), а відповідачем не оспорюється, позивач відповідно до умов додаткових угод від 25.09.2008 № 1 до договору від 02.07.2008 № 11 та від 25.09.08 № 1 до договору від 20.06.2008 №10 здійснив розрахунок простими векселями власної емісії серії АА 00556995 на суму 15725,03 грн., серії АА 0556996 на суму 30000,00 грн., серії АА АА 0556997 на суму 43542,00 грн., зі строком платежу 31.12.2012, про що складені акти приймання-передачі векселів. Витрати на оплату вказаних підрядних послуг позивач включив до складу валових витрат за ІІІ квартал 2009 року.

У подальшому ТОВ «Фірма «Спецтехстрой» було припинено у зв'язку з визнанням її банкрутом, про що 20.08.2009 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений відповідний запис. Вище перераховані векселі позивачу до платежу ТОВ «Фірма «Спецтехстрой» не пред'являлись.

За визначенням підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст.1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (підпункт 4.1.6 пункту 4.1 цієї статті).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем (частина 3 цієї статті).

Згідно з частиною 1 ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (Уніфікований закон) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до частини 1 ст.11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Частиною 1 ст.33 цього Закону визначено, що переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів (частина 1 ст. 38 Уніфікованого закону).

За змістом вказаних правових норм держатель як простого так і переказного векселя має право передачі його за індосаментом до іншої особи, яка має право пред'явити його до платежу векселедавцю у визначену дату платежу. З огляду на те, що в акті перевірки відсутня інформація, що ТОВ «Фірма «Спецтехстрой» на момент припинення було держателем векселів, виданих позивачем, що виключало б можливість їх пред'явлення до платежу 31.12.2012 (строк платежу, зазначений у векселях) іншою особою - законнним векселедержателем, а строк платежу на дату проведення перевірки не настав, сума кредиторської заборгованості за такими векселями не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР. За цих обставин у позивача не виникло обов'язку збільшити суму валових доходів на суму платежів по векселям у ІІІ кварталі 2009 року.

З огляду на вищенаведене, помилковим є також висновок судів попередніх інстанцій щодо завищення позивачем валових витрат на 61285,00 грн. за ІІІ квартал 2009 року внаслідок не відкоригування валових витрат за цей звітний період як таких, що фактично не були понесені позивачем при придбанні послуг (будівельних робіт) у ТОВ «Фірма «Спецтехстрой»».

Суди попередніх інстанцій внаслідок неправильного застосування наведених норм матеріального права помилково визнали правомірним збільшення контролюючим органом в податковому обліку за ІІІ квартал 2009 року валових доходів на 89267,00 грн. та зменшення валових витрат на 61285,00 грн. і, як наслідок, правомірним донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 37638,00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18819,00 грн.

Разом з тим, правильними є висновки судів попередніх інстанцій у частині неправомірності віднесення позивачем витрат на оплату бухгалтерських та рекламних послуг, отриманих від СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3, до складу валових витрат у І кварталі 2008 року, І, ІІ, ІІІ кварталах 2010 року, а також валових витрат за ІІІ квартал 2009 року, які не підтверджені жодними первинними документами.

Як встановлено у судовому процесі, між позивачем (замовник) та СПД ОСОБА_2 (виконавець) укладений договір від 02.01.2010 № 0201/02-01 про надання бухгалтерських послуг, за наслідками яких сторони склали акти приймання-передачі наданих послуг, а позивач відніс вартість цих послуг до складу валових витрат за І, ІІ, ІІІ квартали 2010 року.

Крім того, між позивачем (замовник) та СПД ОСОБА_3 укладений договір від 15.12.2009 № 1512/09 на поставку інформаційної продукції (рекламні буклети, листівки, візитки, наклейки).

За визначенням пункту 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР)

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведенні облікові документи можуть бути складані на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що надані позивачем акти приймання-передачі (а.с.81-90) не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять відомостей щодо наданих послуг (їх змісту, обсягу, одиниці виміру господарської операції) , а отже не можуть підтверджувати факту поставки послуг. Крім того, суди попередніх інстанції, застосовуючи вказані правові норми, зробили правильний висновок про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат за ІІІ квартал 2010 року витрат у сумі 56144,00 грн., не підтверджених первинними документами.

Однією з визначальних ознак, які дозволяють віднести витрати платника податків на придбання товарів (послуг) до валових витрат є призначення останніх для використання платником податку у власній господарській діяльності.

Валовими витратами не можуть вважатися витрати платника податку, які не відповідають загально прийнятим правилам та діловій меті будь-якого господарювання, що прямо випливає із законодавчого припису щодо такої ознаки валових витрат, як їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Оцінюючи правомірність віднесення позивачем у податковому обліку за І квартал 2008 року та І квартал 2010 року витрат у сумі 9927,63 грн. за наслідками господарських операцій з поставки позивачу СПД ОСОБА_3 інформаційної продукції, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що позивач не довів використання отриманої продукції у господарській діяльності та економічної доцільності придбання ним цих послуг.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Мосбуд»» задовольнити частково, змінити постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 31.12.2010 № 0000522300/3058 у частині визначення ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Мостобуд»» податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 56457,00 грн., в тому числі 37638,00 грн. - основний платіж та 18819,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис Є.А. Усенко

Судді: підпис Н.Є. Блажівська  підпис М.В. Сірош

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.11.2013
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
2а-1870/325/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податку задоволено частково, постанову апеляційного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції змінено в частині скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію