Постанова Вищого адміністративного суду України від 07.11.2013 у справі № 2-а-4889/10/2070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/94504/11

№ К/9991/94504/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є. Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу громадянина ОСОБА_4

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011

у справі № 2-а-4889/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом громадянина ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

третя особа Головне управління Державного казначейства України у Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що повернена позивачу сума податкового кредиту з податку з доходів фізичних осіб ДПІ визначена правильно із розрахунку заробітної плати, не зменшеної на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що 05.02.2009 позивач направив до податкового органу податкову декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року, а також заяву про повернення з бюджету надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту у розмірі 2225,05 грн., перерахувавши поштовим переказом у встановлений законодавством строк на його поштову адресу. При цьому, до декларації, позивач додав документи, які підтверджують понесені ним витрати у сумі 14833,51 грн. на сплату процентів за іпотечним кредитом.

23.04.2009 на адресу позивача від Управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Харкова надійшов поштовий переказ за № 5/0127 у сумі 1954,92 грн. як повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб.

При цьому, розрахунок суми податкового кредиту, який підлягає поверненню ДПІ був зроблений виходячи із 51451,73 грн. сукупного доходу за вирахуванням суми утриманого податку з доходів фізичних осіб у сумі 7447,65 грн. та без вирахування суми внесків до Пенсійного фонду України та до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

15.01.2010 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати висновок до ГУ Державного казначейства України у Харківській області про повернення йому з бюджету надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 додатково в сумі 270,13 грн., на що отримав відповідь від 29.01.2010 № 76/Х/17-110, що відповідно до висновку від 21.04.2009 № 310 та ця сума складає 1954,92 грн.

Відповідно до підпункту 1.16 статті 1 Закону № 889-IV податковий кредит - це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону № 889-IV визначено, що загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід) . Оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Пунктом 3.5 статті 3 Закону № 889-IV встановлено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Системне тлумачення цих норм дає підстави вважати, що оскільки об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, які отримують доходи у вигляді заробітної плати (що мало місце в цьому випадку), є сума такої заробітної плати, зменшена на суму зборів до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, то і до їхнього загального річного оподаткованого доходу (що дорівнює сумі загальних місячних оподаткованих доходів) при визначенні об'єкта оподаткування суми цих зборів і внесків не включаються.

Про наведене свідчать також положення чинного законодавства, зокрема розділу IV Податкового кодексу України (далі - ПК), яким врегульовано питання щодо права платника податку на податкову знижку. Так, відповідно до абзацу третього пункту 164.1 статті 164 цього Кодексу у разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Пунктом 164.6 статті 164 ПК визначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 25.09.2012 у справі за позовом громадянки ОСОБА_5 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Висновки судів попередніх інстанції не відповідають вказаній позиції Верховного Суду України.

Правильним способом захисту порушеного права позивача на повернення надмірно сплачених сум податку з доходів фізичних осіб є стягнення відповідних сум на рахунок позивача, оскільки визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо не повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб за період за 2008 рік у сумі 270,13 грн. та зобов'язання ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова підготувати та надати висновок до ГУ Державного казначейства України у Харківській області про повернення позивачу цієї суми з бюджету, як це заявлено в позові, не призведуть до захисту порушеного права позивача на повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб. З огляду на те, що заявлені позовні вимоги свідчать про їх направленість саме на кінцевий захист порушеного права позивача - повернення надмірно сплачених сум податку з доходів фізичних осіб, на підставі частини 2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд касаційної інстанції приходить до висновку про задоволення позову та стягнення на користь позивача надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб у сумі 270,13 грн.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011; позов задовольнити: стягнути з бюджету м. Харкова на користь ОСОБА_4 надміру сплачений податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік у сумі 270,13 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко

Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.11.2013
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
2-а-4889/10/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податку задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію