Постанова Вищого адміністративного суду України від 07.11.2013 у справі № 2-а-2102/10/1870
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року м. Київ К-39751/10

№ К-39751/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010

у справі № 2-а-2102/10/1870 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010, скасовано рішення ДПІ в м. Суми від 30.12.2009 № 0001082201/90888 про застосування штрафних (фінансових) санкцій - пені у сфері зовнішньої економічної діяльності в сумі 1368792,80 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком, що комісіонер не несе відповідальності за дотримання строків розрахунків в іноземній валюті за укладеним ним на виконання договору комісії зовнішньоекономічним контрактом, оскільки до комісіонера не переходить право власності ні на товар, переданий йому комітентом для реалізації, ні на грошові кошти, отримані від його продажу.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Суми просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для нарахування позивачу пені згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.12.2009 № 9048/220/05747991, про порушення підприємством статей 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР) внаслідок не забезпечення надходження в Україну в установлені цими статями строки валютної виручки та товару за зовнішньоекономічними контрактами: 1) від 14.11.2007 № ГКТ 14.11, укладеному з Державним концерном «Туркменгаз» (Туркменія), за експорт товарів (газотурбінна електростанція, газотурбінний двигун) та підрядних послуг (інжиніринг, будівельні роботи: монтаж та пуско-наладні роботи будівельних об'єктів - дожимної компресорної станції та азотно-кисневої станції з резервуаром для зберігання азоту) згідно з вантажною митною декларацією (ВМД) від 31.12.2008 № 80500000/8/014202 в сумах 3078341,88 дол. США із затримкою на 15 днів ( з 22.07.2009 по 05.08.2009) та 1447510,13 дол. США із затримкою на 7 днів (з 06.08.2009 по 12.08.2009); згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт: №1-2 від 30.03.2009 в сумі 26968,60 дол. США із затримкою на 21 день (з 02.12.2009 по 22.12.2009); № 4-1-4 від 30.03.2009 - в сумі 60000,00 дол. США із затримкою на 21 день (з 02.12.2009 по 22.12.2009); № 4-1-5 від 30.03.2009 - в сумі 61060,00 дол. США із затримкою на 21 день ( з 02.12.2009 по 22.12.2009 ); 2) від 16.01.2008 № 3/61, укладеному з ТОВ «Електротехресурс» (Російська Федерація), на імпорт товару за авансовим платежем у сумі 6253,82 руб. із затримкою на 356 днів ( з 01.01.2009 по 22.12.2009); 3) від 31.10.2007 № 4/339, укладеному з компанією «ULF DRILLING SUPPLY FZB» (ОАЕ), на експорт товару згідно з ВМД від 28.02.2008 № 002097 в сумі 20,00 дол. США із затримкою на 356 днів ( з 01.01.2009 по 22.12.2009); 4) № ТД-776 від 25.01.2008, укладеному із ЗАТ «Торговий дім «ТМК»» (Російська Федерація), на імпорт товару за авансовим платежем у сумі 194703,35 руб. із затримкою на 14 днів ( з 23.09.2009 по 06.10.2009); 5) № 77-07 від 11.12.2007, укладеному з фірмою «OLDHAM SA» (головний офіс) (Франція), на імпорт товару за авансовим платежем у сумі 463,00 євро із затримкою на 66 днів ( з 17.06.2009 по 21.08.2009); 6) № 08/281201 від 15.12.2008, укладеному з фірмою «HYTORC Central Europe & C.I.S. VILCOTEC GmbH» (Австрія) на імпорт товару за авансовим платежем у сумі 2545,60 євро із затримкою на 16 днів ( з 13.07.2009 по 28.07.2009) (а.с. 8-16, т. 1).

За наслідками вказаної перевірки та на підставі зазначеного акту відповідачем прийнято рішення від 30.12.2009 № 0001082201/90888 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1368792,80 грн. (код платежу 21081000) (а.с. 17, т.1).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (комісіонер) та Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудівництва «Зоря»- «Машпроект» укладений договір комісії від 12.11.2007 № 244/07, за яким комісіонер зобов'язується за винагороду від свого імені, за рахунок та в інтересах комітента здійснити зовнішньоекономічні угоди з продажу двох газотурбінних двигунів ДТ70П1 для ТКА-Ц-8С/1,0-4,6, які поставляються на дожину компресорну станцію газового родовища «Найып», Туркменістан.

На виконання цього договору комісії позивачем (підрядник) укладено з Державним концерном «Туркменгаз» (замовник) контракт від 14.11.2007 № ГКТ-14.11, за яким підрядник зобов'язувався виконати будівництво «під ключ» (проектування, виготовлення і поставку обладнання та матеріалів, будівельно-монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, введення в експлуатацію, навчання персоналу та послуги по сервісному обслуговуванню протягом першого року експлуатації) дожимної компресорної станції з установкою підготовки газу на родовищі «Найып» та азотно-кисневої станції з резервуаром для зберігання газоподібного азоту.

Як свідчить приєднаний до справи розрахунок застосованих до позивача згідно з рішенням від 30.12.2009 № 0001082201/90888 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1368792,80 грн., пеня у сумі 1363603,67 грн. нарахована за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми не отриманої валютної виручки по дебіторській заборгованості, яка виникла за наслідками виконання контракту від 14.11.2007 № ГКТ-14.11, у тому числі, згідно з ВМД від 31.12.2008 № 80500000/8/014202: - на 3078341,88 дол. США за період з 22.07.2009 по 05.08.2009 (15 днів) в сумі 1056990,21 грн., на 1447510,13 дол. США за період з 06.08.2009 по 12.08.2009 (7 днів) в сумі 231943,65 грн.; згідно з актами виконаних будівельних робіт: від 30.03.2009 № 1-2 - на 26968,60 дол. США за період з 02.12.2009 по 22.12.2009 (21 день) в сумі 13603,71 грн.; від 30.03.2009 № 4-1-4 - на 60000,00 дол. США за період з 02.12.2009 по 22.12.2009 ( 21 день) - в сумі 30265,70 грн.; від 30.03.2009 № 4-1-5 на - 61060,00 дол. США за період з 02.12.2009 по 22.12.2009 ( 21 день ) в сумі 30800,40 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики..

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) .

Строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення (частина 1 ст. 6 Закону № 185/94-ВР).

Частиною 2 ст. 6 цього Закону визначено, що порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина 2 цієї статті)

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, згідно частини 3 цієї статті, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та Державну податкову адміністрацію України про видачу такого висновку.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками розгляду листа-звернення позивача від 30.11.2009 №18-7/2169 Міністерство економіки України надало висновок від 23.12.2009 № 714 про продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією, яким позивачу серед інших продовжено до 01.06.2010 строки розрахунків по контракту від 14.11.2007 № ГКТ 14.11 за наступними платежами: 26968,60 дол. США - за виконані позивачем роботи по акту від 30.03.2009 № 1-2; 60000,00 дол. США - за виконані роботи згідно акту від 30.03.2009 № 4-1-4; 61060,00 дол. США - за виконані позивачем роботи відповідно до акту від 30.03.2009 № 4-1-5.

Отже, суди попередніх інстанції зробили правильний висновок, що пеня у сумі 74669,81 грн. за порушення строків розрахунків за виконані за межами митної території будівельні роботи нарахована позивачу не правомірно.

Що ж до висновку суду про неправомірне нарахування пені за порушення строків розрахунків за експортною операцією з поставки товару (газотурбінні двигуни) згідно з ВДМ від 31.12.2008 № 80500000/8/014202, то цей висновок не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що отримана позивачем від ДК «Туркменгаз» валютна виручка за поставку газотурбінного обладнання, так само як і поставлений товар, є власністю ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудівництва «Зоря»- «Машпроект»», комітента за договором комісії від 12.11.2007 № 244/07, який також вказаний у ВМД як експортер, що виключає відповідальність позивача за недотримання строків розрахунків в іноземній валюті за поставлений на експорт товар. При цьому, суди послались на те, що під час перевірки договір комісії від 12.11.2007 № 244/07, факт розрахунків між його сторонами та сторонами експортного контракту податковим органом не були взяті до уваги, внаслідок чого висновок про порушення позивачем статті 1 Закону № 185/94-ВР не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу (ЦК) України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частинами другою, третьою та четвертою ст. 1016 цього Кодексу встановлено, що за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (частина 1 ст. 1022 ЦК України).

Згідно з пунктом 4.1 Контракту від 14.11.2007 № ГКТ 14.11 замовник (ДК «Туркменгаз») зобов'язується сплатити 34345000,00 дол. США (вартість виконаних позивачем робіт та вартість поставленого обладнання) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. При цьому, підпунктом 4.1.1 цього пункту передбачалось, що 95 % суми замовник перераховує окремими платежами у розмірі 100% вартості фактично виконаних робіт (частини робіт) та (або) поставленої партії обладнання, вказаної в актах приймання-передачі, на рахунок позивача протягом 20 днів з дня пред'явлення в банк замовника оригіналу та копії рахунку (інвойсу), виписаного підрядником (позивачем), а також оригіналу та копії акта приймання-передачі виконаних робіт (частини робіт) та (або) акта приймання-передачі обладнання (партії обладнання).

Однією з визначальних ознак відношення з комісії є те, що комісіонер при виконанні доручення комітента укладає обумовлений договором комісії правочин в інтересах та за рахунок комітента є стороною цього правочину, в якому виступає від свого імені. Відповідно при укладенні такого правочину саме комісіонер набуває всього обсягу прав і обов'язків за таким договором, за виключенням обмежень, встановлених законом та договором комісії. Отже, саме комісіонер є правомочною стороною у зовнішньоекономічному контракті, укладеному на виконання договору комісії, щодо пред'явлення покупцю вимоги сплатити встановлену контрактом вартість поставленого товару в установлений контрактом строк, а в разі не виконання цього обов'язку нерезидентом звернутися з відповідним позовом до суду, що відповідно до частини другої статті 4 Закону № 185/94-ВР є підставою для зупинення нарахування пені. Відтак на комісіонера, як на сторону зовнішньоекономічного контракту, покладається відповідальність за дотримання встановлених законодавством обмежень при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, як наприклад, обмеження щодо строку розрахунків у іноземній валюті при виконанні зовнішньоекономічного контракту.

У справі відсутні обставини, які б свідчили про узгодження позивачем із комітентом строків розрахунків з нерезидентом при укладенні зовнішньоекономічного контракту, обізнаність комітента стосовно цих строків. Виручка за експортоване обладнання зараховувалась нерезидентом на банківський рахунок позивача. За таких обставин комітент не мав ні юридичних, ані фактичних підстав для забезпечення дотримання нерезидентом строків розрахунків, встановлених контрактом і статтею 1 Закону № 185/94-ВР.

Суди попередніх інстанцій не врахували особливості відносин комісії щодо обсягу правоздатності комісіонера при виконанні доручення комітента, умови зовнішньоекономічного контракту щодо надходження коштів за поставлений товар від нерезидента на банківський рахунок позивача, внаслідок чого зробили помилковий висновок, що позивач не є відповідальною особою за дотримання встановлених законом строків розрахунків в іноземній валюті за контрактом від 14.11.2007 № ГКТ 14.11.

Скасовуючи рішення від 30.12.2009 № 0001082201/90888, суд першої інстанції, так само як і апеляційний суд, не звернув увагу, що цим рішенням штрафні санкції застосовані до позивача за порушення строків розрахунків не тільки за контрактом від 14.11.2007 № ГКТ 14.11, за яким нарахована пеня в сумі 1363603,67 грн., але й за контрактами від 16.01.2008 № 3/61, укладеному з ТОВ «Електротехресурс» (Російська Федерація), від 31.10.2007 № 4/339, укладеному з компанією «ULF DRILLING SUPPLY FZB» (ОАЕ), № ТД-776 від 25.01.2008, укладеному із ЗАТ «Торговий дім «ТМК»», № 77-07 від 11.12.2007, укладеному з фірмою «OLDHAM SA» (головний офіс) (Франція), № 08/281201 від 15.12.2008, укладеному з фірмою «HYTORC Central Europe & C.I.S. VILCOTEC GmbH» (Австрія). При цьому доводи позивача про неправомірне нарахування пені за цими контрактами обмежуються лише посиланням на порушення ДПІ норми підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при встановленні в рішенні від 30.12.2009 № 0001082201/90888 строку на сплату штрафних санкцій. Однак, при відсутності з боку позивача спростування встановлених контролюючим органом під час перевірки порушень вимог статей 1 та 2 Закону № 185/94-ВР при здійсненні розрахунків у іноземній валюті за вказаними контрактами застосування контролюючим органом вказаної норми не спричиняє юридичну неспроможність рішення про застосування штрафних санкцій, а може бути підставою для його скасування лише у відповідній частині, з огляду на те, що пеня, встановлена ст. 4 Закону № 185/94-ВР не є сумою податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити частково, змінити постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010, позов задовольнити частково: скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Суми про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2009 № 0001082201/90888 у частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 74669,81 грн. та в частині посилання на частину 2 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У позові про скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Суми про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2009 № 0001082201/90888 у частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1294022,99 грн. - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» витрати по сплаті судового збору у розмірі 0,19 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис Є.А. Усенко

Судді: підпис Н.Є. Блажівська підпис М.В. Сірош

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.11.2013
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
2-а-2102/10/1870
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, постанову апеляційного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції змінено в частині скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі переглядалось у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію