Постанова Вищого адміністративного суду України від 06.11.2013 у справі № 2а-1321/11/1270
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року м. Київ К/9991/48760/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі - Антрацитівська ОДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011

у справі № 2а-1321/11/1270

за позовом відкритого акціонерного товариства "Краснолуцький завод будівельних матеріалів № 6" (далі - Товариство)

до Антрацитівської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2011 № 0005491530/1, № 000550153/1 та № 0005511530/1.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011, позов задоволено частково; визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.01.2011 № 0005491530/1, № 000550153/1; у решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

Посилаючись на безпідставне поширення судами підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон) на спірні правовідносини, Антрацитівська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Антрацитівської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду справи з'ясовано, що в ході проведення невиїзної камеральної перевірки Товариства за період з 01.12.2003 по 31.01.2008 (оформленої актом від 07.12.2010 № 934/15-01234993) податковим органом було виявлено факти порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із земельного податку.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 № 0005491530/0, за яким Товариство зобов'язано сплатити штраф у сумі 40960,45 грн. за затримку сплати земельного податку у сумі 81920,90 грн. на 819 днів;

податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 № 0005501530/0 про застосування до позивача 757,62 грн. штрафу за сплату земельного податку в сумі 3788,10 грн. із затримкою терміном на 63 дні;

податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 № 0005511530/0, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 378,82 грн. за сплату узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 3788,20 грн. із затримкою на 3 дні.

За наслідками оскарження позивачем зазначених донарахувань в адміністративному порядку Антрацитівською ОДПІ було прийнято оскаржувані за даним позовом податкові повідомлення-рішення, згідно з якими суми нарахованих Товариству штрафних санкцій залишено без змін.

Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що частину оспорюваних за даним позовом штрафних санкцій було застосовано до позивача поза межами строку давності, передбаченого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.

Втім з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна, позаяк судам невірно визначено початок перебігу відповідного строку давності.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 17.3 статті 17 Закону сплату (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівняно до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, що дає підстави для поширення суми строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону, на порядок застосування штрафних санкцій, застосованих згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону, як на складову податкового зобов'язання.

У той же час чинне законодавство не містить норми, яка б встановлювала початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, а підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, то перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання зі штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Правильність такого тлумачення правових норм підтверджується і приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону, за змістом якого штраф за затримку сплати податкового зобов'язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу. У випадку ж обчислення строку застосування штрафу з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, затримка платником сплати узгодженого податкового зобов'язання понад 1095 днів взагалі унеможливлювала б накладення на такого платника стягнень в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону.

З установлених судами попередніх інстанцій обставин даної справи не вбачається факт накладення на позивача штрафних санкцій за затримку сплати податкових зобов'язань після спливу 1095 днів з моменту такої сплати.

А відтак підстави для висновку про порушення податковим органом вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

 ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області задовольнити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 у справі № 2а-1321/11/1270 змінити в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2011 № 0005491530/1, № 000550153/1.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 у справі № 2а-1321/11/1270 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
06.11.2013
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-1321/11/1270
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції змінено.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію