Постанова Вищого адміністративного суду України від 06.03.2014 у справі № 2а-8829/09/1570
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/41731/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Рибченка А.О. Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 06.03.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011

у справі № 2а-8829/09/1570

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області (правонаступник - Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області) про скасування податкових повідомлень - рішень: №0003171702/0 від 12.02.2009; №0003171702/3 від 10.08.2009.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області №0003171702/0 від 12.02.2009; №0003171702/3 від 10.08.2009, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 3298500 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку декларації позивача про доходи одержані з 01 січня по 31 грудня 2007 року та складено акт №392/17-2 від 12.02.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0003171702/0 від 12.02.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 3298500 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003171702/3 від 10.08.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 3298500 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 9.6.2, пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9, п. 19.1 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" , занижено дохід одержаний за реалізацію акцій в 2007 році в результаті ненадання необхідних документів підтверджуючих витрати на придбання цінних паперів та нараховано податок з доходів фізичних осіб 3298500 грн.

Зазначені висновки акту ґрунтуються на тому, що позивачем облік доходів не ведеться, книга не надана, чим порушено частину "а" п. 19.1. ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" .

До розрахунку фінансового результату враховано дохід 21990000 грн., витрати 22110000 грн. (розрахунок іменним простим векселем) , чим не дотримано вимоги ст. 14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" та порушено вимоги абз. 1 пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" , згідно якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм пп. 9.6.4 цього пункту.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем безпідставно занижено дохід за 2007 рік, адже з огляду на положення пп.1.21 ст.1, пп.9.6.2. та 9.6.6. ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" , ст.ст. 1087, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні", пп.7.6.2.,7.6.3. п.7.6 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" , при придбанні акцій шляхом видачі векселя, вартість придбаних цінних паперів компенсується його продавцеві номінальною вартістю векселя, а тому ним правомірно було включено до складу витрат вартість векселя.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" , облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Підпунктом "а" пп. 9.6.7 цього пункту встановлено, що під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Абзацом першим підпункту 9.6.2 цього ж пункту визначено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Якщо у результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими підпунктом 9.6.2 цього пункту, виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком ( підпункт 9.6.3).

Якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав), а також протягом наступних 30 календарних днів за днем такого продажу платник податку придбає пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав), то: а) інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами; б) вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ціни проданого пакета.

Таким чином, при розрахунку інвестиційного прибутку враховуються витрати, які платник податку вже мав (поніс) у звітному періоді у зв'язку з придбанням інвестиційного активу.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок", вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем (частина 3 ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні").

Позивачем було видано вексель в розрахунок за придбані пакети акцій у зв'язку з чим грошові зобов'язання щодо платежу за договором № 83/01 від 19.03.2007 відповідно до частини 3 ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні" припинились, а виникли грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, в 2007 році позивач не поніс витрат у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, грошове ж зобов'язання за векселем в цьому звітному періоді не настало.

З огляду на це позивач не мав законних підстав для зменшення доходу від продажу інвестиційного активу за 2007 рік.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-8829/09/1570 задовольнити, судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-8829/09/1570 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про скасування податкових повідомлень - рішень: №0003171702/0 від 12.02.2009; №0003171702/3 від 10.08.2009 відмовити.

 Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді А.О. Рибченко, О.І. Степашко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
06.03.2014
ПІБ судді:
Федоров М.О.
Реєстраційний № рішення
2а-8829/09/1570
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасовано.
Подальше оскарження
Оскарження рішення суду касаційної інстанції по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію