Постанова Вищого адміністративного суду України від 04.11.2013 у справі № 2а-5476/10/1470
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року м. Київ К/9991/7900/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В., Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Глушка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011

у справі № 2а-5476/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві

2. Головного державного податкового ревізора-інспектора Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботу з великими платниками податків у м.Миколаєві Ільчук Олени Анатоліївни

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011, позов задоволено. Визнано протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві та її посадової особи Ільчук О.А. щодо проведення 20.07.2010 невиїзної документальної перевірки ТОВ СП «Нібулон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Судносервіс», ТОВ «Шторм», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Аквілон-Юг» та ПП «Анкор Агро Плюс» за звітними деклараціями з податку на додану вартість за січень-травень 2010 року, а також щодо складання акта невиїзної документальної перевірки від 20.07.2010 № 737/40/14291113. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині вирішенні позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій щодо складання акта перевірки. Посилається на порушення судами норм матеріального права, наголошуючи на тому, що п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ надає право органу державної податкової служби на проведення невиїзної документальної перевірки на підставі наданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових) платежів, а також на порушення норм процесуального права: п. 1 ч. 1 ст. 17, ст. 159 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

16.07.2010 відповідачем направлено на адресу позивача запрошення для проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Судносервіс», ТОВ «Шторм», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Аквілон-Юг» та ПП «Анкор Агро Плюс» за податковими деклараціями за січень-травень 2010 року.

20.07.2010 складено акт про неявку посадових осіб позивача та проведено невиїзну документальну перевірку, за наслідками якої складено акт № 737/40/14291113.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій відповідачів щодо проведення 20.07.2010 невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій за звітними деклараціями з податку на додану вартість за січень-травень 2010 року.

Зокрема, виходячи з положень п. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п. 1.11 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005 № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, суди дійшли правильних висновків про те, що провести невиїзну документальну перевірку, у разі якщо орган державної податкової служби скористався своїм правом на запрошення платника податків для проведення перевірки, можливо було лише після закінчення десяти робочих днів з моменту направлення запрошення та після спливу десятиденного строку з моменту отримання запрошення платником податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, повідомлення про запрошення платника податків або його представників для перевірки направлено з порушенням визначеного у п. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» строку, а також без визначення у такому запрошенні підстав для перевірки, дати і часу, на які запрошується представник.

Таким чином, за встановлених судами обставин про те, що відповідач скористався правом на запрошення платника податків для проведення перевірки, а надіслання такого запрошення здійснено пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення, невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства не може бути визнана правомірно проведеною 20.07.2010.

Крім того, адміністрування задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість даних щодо такого податку мало бути здійснено у порядку, передбаченому Законом України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Документальна невиїзна перевірка заявлених у деклараціях з податку на додану вартість за такі періоди як січень - квітень 2010 року даних проведена 20.07.2010 з порушенням визначеного у п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» строку.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить законними судові рішення в частині задоволення позову про визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними.

Разом з тим не може погодитися з висновками судів про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо складання акта невиїзної документальної перевірки. Позовні вимоги у цій частині обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з наведеними у такому акті певними фактами та обставинами з підстав суперечності їх вимогам законодавства.

Зі змісту п. 1.3., п. 1.7 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За таких обставин, суди безпідставно задовольнили позов в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо складання акту невиїзної документальної перевірки з мотивів неправильності викладених у ньому висновків.

Оскільки оскаржувані судові рішення є помилковими тільки в частині задоволення позову щодо визнання неправомірними дій посадових осіб податкового органу щодо складання акту перевірки, суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, відмовивши у задоволенні позову також і в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 в такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та її посадової особи Ільчук Олени Анатоліївни щодо проведення 20.07.2010 невиїзної документальної перевірки ТОВ СП «Нібулон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Судносервіс», ТОВ «Шторм», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Аквілон-Юг» та ПП «Анкор Агро Плюс» за звітними деклараціями з податку на додану вартість за січень-травень 2010 року.

У задоволенні решти позову про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко, Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
04.11.2013
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2а-5476/10/1470
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу частково задоволено, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції змінено.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію