Постанова Вищого адміністративного суду України від 04.11.2013 у справі № 2а-3407/10/0670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року м. Київ К/9991/2177/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 р.

у справі №2а-3407/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій.

Постановою Житомирської окружного адміністративного суду від 05.08.2010 р. позов задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року на суму 2 502 105,00 грн. та в частині невизнання податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року як податкової звітності, зобов'язано відповідача прийняти податкову звітність позивача, а саме - податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду попередньої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу у порядку письмового провадження, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2010 р. позивачем було подало до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

У той же час, подану позивачем декларацію з податку на додану вартість за квітень місяць 2010 року податковим органом було не визнано як податкову звітність з посиланням на те, що така декларація заповнена всупереч правилам, визначеними п.5.12.5 наказу ДПА України від 30.05.1997 р. №166 «Про затвердження порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», а саме - не зменшено рядок 26 декларації «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду» на суму 2 502 105,00 грн. згідно акту перевірки від 16.04.2010 р. №20/5/23-07/30597936, про що платника податку повідомлено листом від 13.05.2010 р. №2520/10/19-015.

Так, згідно висновків акта перевірки від 16.04.2010 р. №20/5/23-07/30597936 з питань правомірності декларування від'ємного значення попереднього податкового періоду (р. 26) в декларації за лютий 2010 року позивачем в порушення пп.15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відображено в декларації з ПДВ за лютий 2010 року значення рядка 26 податкової декларації по періодах, строк яких перевищує 1095 днів у сумі 2 502 105,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав на те, що встановлення контролюючим органом факту того, що право на бюджетне відшкодування спірної суми ПДВ у розмірі 2 502 105,00 грн. виникло у позивача пізніше ніж 1095 днів назад, дозволяє дійти висновку, що відповідачем було правомірно зменшено значення рядка 26 податкової декларації позивача на вказану суму, а відтак і обґрунтованості дій податкового органу з невизнання податкової декларації наступного звітного періоду.

Із наведеними висновками суду попередньої інстанції не може погодитись колегія Вищого адміністративного суду України з огляду на таке.

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, наведеним нормативним положеннями передбачено вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності платника податків, серед яких відсутня така підстава як невірне заповнення 26 рядка декларації, на яку посилається відповідач.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання в якості податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за квітнень 2010 року, тоді як зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було.

У той же час, щодо решти позовних вимог, а саме - зобов'язання відповідача визнати оскаржувану суму податкового кредиту у розмірі 2 502 105,00 грн., а також зобов'язання визнати значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, звертаючи до адміністративного суду із наведеними вимогами позивач фактично ставить питання про спростування висновків акта перевірки.

У той же час, на думку колегії суддів, наведені дії податкового органу, як то фіксування обставин у акті перевірки, не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Оскільки наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, наведені вимоги не будуть мати своїм правовим наслідком захист прав позивача.

Юридичне значення для позивача можуть мати виключно рішення, прийняті за результатами такої перевірки, а також спростування висновків контролюючого органу про вчинення порушень, зафіксованих у акті перевірки.

Крім того, слід також зазначити, що вимога про визнання неправомірними дій щодо зменшення значення рядка у декларації не може бути предметом адміністративного спору і з тих підстав, що заповнення декларації є обов'язком платника податків та жодним чином не належить до компетенції податкового органу.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо зменшення значення рядка 26 податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 2 502 105,00 грн. та ухвалення нового у зазначеній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 р. у справі №2а-3407/10/0670 скасувати.

Постанову Житомирської окружного адміністративного суду від 05.08.2010 р. у справі №2а-3407/10/0670 скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо зменшення значення рядка 26 податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 2 502 105,00 грн. та прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У решті Постанову Житомирської окружного адміністративного суду від 05.08.2010 р. у справі №2а-3407/10/0670 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
04.11.2013
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
2а-3407/10/0670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податку задоволено, постанову суду апеляційної інстанції скасовано, постанову суду першої інстанції скасовано у частині задоволення позовних вимог та прийнято у цій частині нову постанову.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію