Постанова Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 у справі № 809/3061/14
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2016 р. м. Київ К/800/20920/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Лосєва А.М.

Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.

за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників:

позивача:ОСОБА_5

відповідача: Карабин М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року

у справі № 809/3061/14

за позовом ОСОБА_7

до Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2014 року № 86401-15 та № 86402-15.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Снятинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки від 20 грудня 2012 року. Згідно п. 1 вказаного договору орендодавець здає в оренду орендарю на підставі розпорядження Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 19 грудня 2012 року № 535, згідно розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею - 44,9998 га для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Рож-Поле, урочище "База", Шевченківської сільської ради, Снятинського району Івано-Франківської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1403894,80 грн.

Згідно п. 9 договору оренди, орендна плата за оренду зазначеної земельної ділянки згідно розпорядження Снятинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2012 року № 535, встановлюється сторонами у розмірі 0,1 % від нормативно-грошової оцінки землі. Позивачем сплачено 1404,00 грн. орендної плати за 2014 рік.

02 вересня 2014 року позивач отримав від ДПІ у Снятинському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року № 86401-15 та № 86402-15. Згідно вказаних податкових повідомлень-рішень, позивача зобов'язано сплатити оренду плату за вказану земельну ділянку у розмірі 31731,00 грн. та 346,16 грн. відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що зміни до договору оренди земельної ділянки щодо збільшення розміру орендної плати за землю не вносились, а за таких обставин, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач неправомірно визначив податкове зобов'язання з орендної плати за землю.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування плати за землю є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з ч. 1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України в редакції станом на 01 січня 2014 року визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Водночас, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, внесено зміни, зокрема, до ст. 288 Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України в редакції станом на 01 квітня 2014 року, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, розмір орендної плати за орендовану позивачем земельну ділянку з 01 січня 2014 року до 31 березня 2014 року складав 0,1 % від нормативно-грошової оцінки землі, а з 01 квітня 2014 року - 3 %.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем сплачено оренду плату за відповідну земельну ділянку за 2014 рік у розмірі 1404,00 грн.

В касаційній скарзі відповідачем надано розрахунок плати за земельну ділянку, орендовану позивачем. Так, за період з 01 січня до 31 березня 2014 року позивач мав сплатити 346,16 грн. (0,1% від нормативно-грошової оцінки землі), а за період з 01 квітня до 31 грудня 2014 року - 31731,87 грн. (3% від нормативно-грошової оцінки землі).

Враховуючи те, що позивачем за період з 01 січня до 31 березня 2014 року сплачено оренду плату з розрахунку 0,1% від нормативно-грошової оцінки землі (346,16 грн.), колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року № 86402-15.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2014 року № 86401-15 суди попередніх інстанцій зазначили, що змін до договору оренди, укладеного позивачем з Снятинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, сторонами не вносилось, а тому оренда плата позивачем обґрунтовано сплачена у розмірі 0,1 % від нормативно-грошової оцінки землі.

Колегія суддів не погоджується із такою позицією судів попередніх інстанцій, оскільки з набранням чинності змін до Податкового кодексу України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Вказана позиція також збігається з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема в його постанові від 07 квітня 2015 року у справі № 21-117а15.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення від 22 серпня 2014 року № 86401-15 є протиправним в частині донарахування позивачу орендної плати у розмірі 1057,84 грн., оскільки вказана сума позивачем фактично сплачена.

При цьому, в іншій частині (30674,03 грн.) зазначене податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки сума орендної плати відповідачем визначена з розрахунку 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, орендованої позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 229, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 809/3061/14 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 22 серпня 2014 року № 86401-15 в частині визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 30674,03 грн. скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 22 серпня 2014 року № 86401-15 в частині визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 30674,03 грн.

4. В іншій частині Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 809/3061/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) А.М. Лосєв

Судді: (підпис) Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
27.04.2016
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
809/3061/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
касаційну скаргу задоволено частково. Постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано в частині визнання податкового повідомлення-рішення контролюючого органу нечинним з приводу збільшення податкового зобов’язання з плати на землю та ухвалити у цій частині нове судове рішення з визначенням суми податку на майно (плати за землю).
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію