Постанова Верховного Суду України від 28.11.2012 у справі № 21-532а14

Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Відродження» (далі – Підприємство)

до Полтавської митниці Державної митної служби України (далі – Митниця)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року Підприємство звернулося до суду з позовом до Митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 10 червня 2011 року № 23 про донарахування ввізного мита та штрафних санкцій і № 24 про донарахування податку на додану вартість (далі – ПДВ) та штрафних санкцій.

На обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що у травні 2011 року Митниця без наявності фактів порушення Підприємством статті 69 Митного кодексу України (далі – МК) незаконно провела невиїзну документальну перевірку правильності декларування ввезеного згідно із зовнішньоекономічним контрактом від 2 січня 2008 року № GSI.0103-00 зерносушильного комплексу з елементами транспортування та вентиляції.

За результатами перевірки складено акт від 27 травня 2011 року № Н/0008/11/806000000/0003771270, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Підприємство зазначило, що 3 листопада 2008 року Митниця вже провела виїзну позапланову перевірку дотримання валютного законодавства за вказаним контрактом, про що складено акт від 3 листопада 2008 року № 3166/22-218/03771270, у 2010 році аналогічна планова комплексна перевірка була проведена ще раз; фактів порушення митного та податкового законодавства в обох випадках встановлено не було.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 17 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 12 червня 2012 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове про задоволення позову.

На обґрунтування свого рішення суд касаційної інстанції послався на те, що якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), Митниця просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та відмовити у задоволенні позову. У заяві йдеться про те, що в доданій до неї ухвалі суду касаційної інстанції від 15 березня 2012 року по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано пункти 19, 35 статті 1 та статтю 69 МК.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви, суд касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосував зазначені положення МК.

Проте судове рішення, на яке у своїй заяві посилається Митниця для підтвердження підстави, установленої пунктом 1 частини 237 КАС, 18 вересня 2012 року Верховний Суд України скасував і направив справу, в якій воно було ухвалене, на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Полтавської митниці Державної митної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький 

Судді: М.Б. Гусак, О.В. Кривенда, П.В. Панталієнко, Ю.Г. Тітов, О.А. Коротких, В.Л. Маринченко, О.Б. Прокопенко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
28.11.2012
ПІБ судді:
Терлецький О.О.
Реєстраційний № рішення
21-532а14
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви контролюючого органу, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Подальше оскарження
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена
Замовити персональну презентацію