Постанова Верховного Суду України від 28.05.2013 у справі № 21-152а13
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

-розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_10

до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (далі - МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2007 року ФОП ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення МДПІ від 15 березня 2007 року № 0000481701/0 про донарахування йому податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 165 029 грн 46 коп. та 82 514 грн 73 коп. штрафних (фінансових) санкцій і № 0000491701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, та самозайнятих осіб у сумі 3765 грн 71 коп.

Оскаржувані рішення відповідач прийняв на підставі акта від 6 березня 2007 року № 52/17-НОМЕР_1 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ФОП ОСОБА_10, у ході якої виявлено, зокрема, порушення пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок реалізації ним у період з листопада 2005 року по травень 2006 року та у жовтні 2006 року попередньо імпортованих транспортних засобів (вантажні тягачі, напівпричепи) та санітарно-технічних виробів за ціною нижчою за митну вартість зазначених товарів, яка, на думку податкового органу, відповідає рівню справедливих ринкових цін, що призвело до заниження бази оподаткування ПДВ згаданих операцій і, відповідно, зобов'язань з цього податку.

Господарський суд Волинської області постановою від 13 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 лютого 2013 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін. Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд виходив із того, що договірна (контрактна) вартість при визначенні згідно з пунктом 4.1статті 4 Закону № 168/97-ВР бази оподаткування операцій з поставки на митній території України попередньо імпортованих товарів не може бути нижчою за їхню митну вартість, яка, на думку касаційного суду, відповідає звичайній ціні таких товарів.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ФОП ОСОБА_10, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року і направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року (№ К-55570/09) та від 3 травня 2012 року (№ К-48365/09), у яких касаційний суд вказав на протиправність висновку податкового органу про заниження бази оподаткування ПДВ внаслідок продажу імпортованих товарів за ціною, вищою від їх фактурної вартості, але нижчою від митної вартості.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах підпункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР, за якого цей суд по-різному вирішив питання щодо визначення бази оподаткування операцій із реалізації на території України імпортованого товару.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції вищезгаданих норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) , згідно із законами України з питань оподаткування [за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)]. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положеньМитного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року та 12 березня 2012 року (№№ 21-9а10, № 21-380а11 відповідно).

Таким чином, висновок касаційного суду у справі, яка розглядається, про обмеження бази оподаткування ПДВ операцій із реалізації на території України імпортованого товару його митною вартістю не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак,О.А. Коротких,О.В. Кривенда,В.Л. Маринченко,П.В. Панталієнко ,О.Б. Прокопенко,О.О. Терлецький,Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
28.05.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-152а13
Резолютивна частина
Верховний Суд задовольнив заяву платника, скасував рішення Вищого адміністративного суду та направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію