Постанова Верховного Суду України від 27.11.2012 у справі № 21-333а12

Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України − Капшученка Ю.М.,

Державної податкової адміністрації України – Фролова М.Ю.,

державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі – ДПІ) − Гусарової А.В., Шляхової О.А.,

товариства з обмеженою відповідальністю “Голдавто” (далі – ТОВ) – Чепуріна В.О., −

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ТОВ до ДПІ, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням зміни позовних вимог просило визнати незаконним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14 жовтня 2009 року № 0000502350/0, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за червень 2009 року на 20 172 697 грн, а також стягнути цю суму на його користь з Державного бюджету України.

На обґрунтування своїх вимог ТОВ послалося на те, що оскільки воно виконало вимоги статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 168/97-ВР), то підстави для відмови в отриманні бюджетного відшкодування відсутні.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2009 року позов задовольнив.

При цьому суд виходив із того, що ТОВ мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців більші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, тому воно має право на отримання 20 172 697 грн бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2009 року.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2012 року, постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

На обґрунтування свого рішення апеляційний суд послався на те, що суд першої інстанції помилково визнав обґрунтованим віднесення ТОВ до загального обсягу оподатковуваних операцій вартість придбання товару у травні 2009 року, у зв'язку з цим дійшов висновку про наявність у ТОВ загального обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців більшого, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування в червні цього року. Крім того, наявність копій виписок банку, реєстру податкових накладних, договору постачання та податкових декларацій без дослідження податкових накладних не може свідчити про правомірне формування від'ємного значення ПДВ. Досліджені апеляційним судом докази не підтверджують факту проведення ТОВ у квітні 2009 року операцій, зазначених в уточнюючому розрахунку.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив із того, що оскільки апеляційний суд встановив відсутність здійснення ТОВ операцій у квітні 2009 року (зазначених в уточнюючому розрахунку) та у травні того самого року (щодо придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю “Толиман ЛТД”), то дійшов правомірного висновку про непідтвердженість обсягів оподатковуваних операцій, безпідставність включення сум ПДВ за такими операціями до складу податкового кредиту та необґрунтованість заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), ТОВ просить ухвалу касаційного суду та постанову апеляційного суду скасувати, позов задовольнити.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення позивач послався на неоднакове застосовування судом касаційної інстанції статті 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.7.1, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 1.31 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на час виникнення спірних відносин) та додав ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2010 року, 8 червня 2011 року, 3 березня, 5 червня та 19 вересня 2012 року, в яких, на його думку, цей суд по-іншому застосував зазначені норми права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ТОВ не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зі змісту ухвали касаційного суду від 26 жовтня 2010 року вбачається, що цей суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що товариство мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців більші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. При цьому касаційний суд врахував, що податкові органи та органи державного казначейства не заперечували реальність та товарність операцій, внаслідок яких сформовано податковий кредит, та відсутність сумнівів цих органів щодо достовірності податкових накладних та правомірності нарахування від'ємного значення ПДВ.

У справі, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 червня 2011 року в якій додано до заяви, підставою для визначення товариству податкового зобов'язання з ПДВ є зафіксовані в акті перевірки висновки податкових органів про порушення цим товариством вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 6.4 статті 6, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

В ухвалі від 3 березня 2012 року касаційний суд послався, зокрема, на те, що висновки податкових органів про те, що бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми в межах податкового кредиту попереднього періоду, є помилковими.

Ухвалами від 5 червня та 19 вересня 2012 року Вищий адміністративний суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням цими судами фактичних обставин у справі.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку, що ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Голдавто” відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
27.11.2012
ПІБ судді:
Терлецький О.О.
Реєстраційний № рішення
21-333а12
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви контролюючого органу про перегляд ухвалених судових рішень, оскільки оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копія рішення в якій додана до заяви.
Подальше оскарження
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена.
Замовити персональну презентацію