Постанова Верховного Суду України від 25.09.2012 у справі № 21-297а12

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л.,Панталієнка П.В., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБИ_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі – ОДПІ)

та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати протиправними дії ОДПІ щодо відмови у поверненні надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування податкового кредиту та стягнути з місцевого бюджету м. Кременчука на її користь суму надмірно сплаченого податку в розмірі 341 грн 93 коп., а з ОДПІ – штраф у сумі 341 грн 93 коп.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 послалася на порушення ОДПІ при визначенні об'єкта оподаткування зазначеним податком пункту 3.5 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 889-ІV), зокрема включення до загального місячного оподатковуваного доходу заробітної плати, не зменшеної на суму збору до Пенсійного фонду України (далі – ПФУ) та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призвело до неправомірного збільшення суми загального річного оподатковуваного доходу, яка може бути зменшена на суму податкового кредиту.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 березня 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін та погодився з їх висновками про протиправність дій податкового органу щодо розрахунку суми надмірно сплаченого позивачем податку з доходів фізичних осіб із доходу, не зменшеного на суми збору до ПФУ та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які призвели до неправомірного заниження суми цього податку, яка підлягає поверненню платнику внаслідок використання ним права на податковий кредит.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах положень Закону № 889-ІV, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2012 року та прийняти нове судове рішення.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2008 року К-29381/06, у якій касаційний суд дійшов висновку, що сума податку, яка підлягає поверненню у зв'язку із застосуванням податкового кредиту, розраховується із загальної суми заробітної плати, нарахованої платнику податку протягом звітного року.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції пункту 1.16 статті 1 та пункту 3.5 статті 3 Закону № 889-ІV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із нижченаведеного.

Відповідно до підпункту 1.16 статті 1 Закону № 889-IV податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником податкурезидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентівфізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону № 889-IV визначено, що загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі – оподатковуваний дохід) . Оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Пунктом 3.5 статті 3 Закону № 889-IV встановлено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до ПФУ та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Системне тлумачення цих норм дає підстави вважати, що оскільки об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, які отримують доходи у вигляді заробітної плати (що мало місце в цьому випадку), є сума такої заробітної плати, зменшена на суму зборів до ПФУ та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, то і до їхнього загального річного оподаткованого доходу (що дорівнює сумі загальних місячних оподаткованих доходів) при визначенні об'єкта оподаткування суми цих зборів і внесків не включаються.

Про наведене свідчать також положення чинного законодавства, зокрема розділу IV Податкового кодексу України (далі – ПК), яким врегульовано питання щодо права платника податку на податкову знижку. Так, відповідно до абзацу третього пункту 164.1 статті 164 цього Кодексу у разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Пунктом 164.6 статті 164 ПК визначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про протиправність дій податкового органу при розрахунку суми надмірно сплаченого позивачем податку з доходів фізичних осіб ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви ОДПІ слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.О. Терлецький, Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
25.09.2012
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-297а12
Резолютивна частина
Верховний Суд України залишив без задоволення скаргу контролюючого органу, оскільки судом касаційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права.
Подальше оскарження
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає
Замовити персональну презентацію