Постанова Верховного Суду України від 24.09.2013 у справі № 21-173а13
Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року         м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г.,

при секретареві судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

Міністерства соціальної політики України (правонаступника Міністерства праці та соціальної політики України; далі - Мінпраці) - ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Заставнівському районі Чернівецької області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно)

до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області (далі - Інспекція)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 2.2 вимоги Інспекції від 1 лютого 2012 року № 24-26-13/203 «Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства».

На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що оскаржуваний пункт вимоги про проведення донарахування та виплати належних потерпілим сум індексації щомісячних страхових виплат є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки при проведенні індексації страхових виплат відділення Фонду користувалося листами Мінпраці, які мають обов'язковий характер для робочих органів виконавчої дирекції Фонду.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 7 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2013 року, у задоволенні позову відмовив.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при проведенні перерахунку сум індексації позивач порушив вимоги Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок проведення індексації) , які полягали у неправильному визначенні базового місяця для проведення індексації постраждалим особам, внаслідок чого громадяни недоотримали суми страхових виплат.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, відділення Фонду звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень Порядку проведення індексації та Порядку здійснення державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 року № 1845, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року, яка, на думку відділення Фонду, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. У вказаній ухвалі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Державна фінансова інспекція (далі - Держфінінспекція), встановивши під час ревізії порушення чинного законодавства, мала звернутися до Мінпраці як органу, до компетенції якого законодавством віднесено здійснення контролю за призначенням та виплатою допомоги, компенсацій та надання соціальних послуг у сфері страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, оскільки визначення базових місяців для проведення індексації відповідно до пункту 14 Порядку проведення індексації здійснює виключно Мінпраці. Таким чином, Вищий адміністративний суд України досліджував питання розмежування компетенції Держфінінспекції та Мінпраці.

У справі, що розглядається, касаційний суд дійшов висновку, що листи Мінпраці не є нормативно-правовими актами, мають рекомендаційний характер, а отже, не могли використовуватись при проведенні індексації страхових виплат.

Зазначене дає підстави для висновку про відсутність неоднакового застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У цій справі Верховний Суд України не досліджував питання правильності застосування норм процесуального права, які визначають підвідомчість спорів між суб'єктами владних повноважень, і чи підлягає розгляду в адміністративних судах ця справа, оскільки зазначені питання не віднесені до його компетенції.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Заставнівському районі Чернівецької області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
24.09.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-173а13
Резолютивна частина
Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви платника.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію