Постанова Верховного Суду України від 23.06.2015 у справі № 21-137а15

Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом фізичної особи–підприємця (далі – ФОП) ОСОБИ_1

до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі – ДПІ)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними вимогу ДПІ від 15 травня 2014 року № Ф-2522-25 про сплату суми боргу та дії ДПІ щодо стягнення з неї єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; визнати ОСОБУ_1 відповідно до чинного законодавства пенсіонером за віком.

На обґрунтування позовних вимог послалася на те, що вона отримує пенсію за віком, яка призначена їй відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 796-ХІІ), і, будучи ФОП, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 2464-VІ) вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску. У зв'язку з цим, на думку позивача, вимога відповідача про сплату боргу є протиправною.

Суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, з 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія А № 372345 від 17 вересня 2012 року.

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 2284707081, яке видане Пенсійним фондом України 3 січня 2014 року.

15 травня 2014 року ДПІ сформувала вимогу про сплату недоїмки № Ф-2522-25, у якій зазначено, що станом на 30 квітня 2014 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені ФОП ОСОБИ_1 становить 845 грн 30 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував вимогу ДПІ від 15 травня 2014 року № Ф-2522-25 про сплату боргу (недоїмки). В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 листопада 2014 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ДПІ.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2014 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2014 року та прийняти нове рішення – про відмову в задоволенні позову.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2013 року №№ К/800/33732/13, К/800/38274/13 та 14 січня 2014 року № К/800/33413/13.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У рішеннях, наданих заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку про правомірність вимоги податкового органу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску з огляду на те, що ФОП призначено пенсію на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ, а отже, він не є пенсіонером за віком в розумінні пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ.

У справі, що розглядається, суди дійшли іншого висновку та зазначили, що ФОП, які є платниками єдиного податку та пенсіонерами за віком, незважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв'язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що суди неоднаково застосували зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1058-IV).

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-ХІІ, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV та статтею 12 Закону № 1788-ХІІ для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком. Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

У зв'язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 20 травня 2014 року та 24 березня 2015 року (справи №№ 21-149а14, 21-103а15 відповідно).

За таких обставин у справі, що розглядається, суди правильно застосували норми матеріального права, у зв'язку з чим підстав для задоволення заяви ДПІ немає.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков, М. І. Гриців, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, І.Л. Самсін

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
23.06.2015
ПІБ судді:
Терлецький О.О.
Реєстраційний № рішення
21-137а15
Резолютивна частина
У задоволені заяви контролюючого органу відмолено.
Подальше оскарження
Це рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію